Хроніки хаосу. 010

Хроніки хаосу. 010

Коли в той день стемніло, у середині понівеченого носа міжгалактичного корабля, в повній темряві, капітан Шорох і старший помічник Шмиг готувалися до евакуації.

- Капітане, є таке старе прислів'я: «Щури першими тікають із тонучого корабля», — прошепотів Шмиг, нервово поправляючи шолом. - Але... це ж не про нас?

Шорох гордо випростався і показово стукнув себе лапою в груди.

- Ні! Це не про нас, Шмиг! Ми - горді нащадки мутованої еліти! Ми не біжимо від труднощів! Ми просто... стратегічно переносимо центр управління в інше місце!

І стратегічний відступ розпочався. Під покровом ночі, намагаючись не привертати уваги місцевих безпритульних собак, двоє високотехнологічно розвинених щурів прослизнули крізь дирчасту обшивку і побігли в бік житлових кварталів.

Найближчим і найнадійнішим, на думку Шороха, «центром управління» виявився той самий супермаркет, де працював вантажник Афанасій Їжак і куди регулярно навідувався кіт Буля.

Капітан Шорох і старший помічник Шмиг, обережно прослизнувши крізь вентиляційну шахту, приземлилися на бетонну підлогу. Шорох розправив плечі і ввімкнув на своєму скафандрі парадну голографічну підсвітку.

- Ну ось, Шмиг, - урочисто прошепотів капітан, озираючись у напівтемряві, - Тимчасовий командний пункт Імперії Мутантів. Тут нас ніхто не знайде. Ми почнемо наше велике стратегічне планування із цього...

- ...із цього смердючого мішка з картоплею. Якщо ви зараз же не закриєте свої писки і не перестанете світити сюди своєю китайською гірляндою, я вас обох запхну в той самий мішок, - пролунав із темряви лінивий, хрипкий голос.

Щури різко відскочили назад.

З ящиків із-під макарон піднявся силует. Це був кіт Буля. Він неквапливо потягнувся, випустив один кіготь на правій лапі, щоб перевірити його гостроту, і глянув на двох переляканих істот.

Шорох швидко оговтався від шоку, гордо підняв підборіддя і напустив на себе максимально величний вигляд.

- Слухай сюди, дика біологічна одинице місцевої фауни! Ти маєш справу не з простим представником дворуких аборигенів. Перед тобою еліта міжгалактичного інтелекту, капітан Шорох із флагманського крейсера «Реванш-01»! Ми - Вища Рада Нащадків Мутованої Цивілізації, яка щойно знищила вашу примітивну фінансову систему і володіє технологіями, від яких ваші вчені згоріли б разом із пробірками! А це... - він кивнув на Шмига, - мій старший помічник. Ми прийшли встановити тут новий порядок!

Шмиг гордо випнув груди і намагався виглядати максимально загрозливо, хоча з його лівого вуса все ще звисав шматочок плавленого сира.

Буля мовчки сидів і дивився на них секунд десять. Його зелені очі звузилися. Потім він важко, з неприхованою тугою в душі зітхнув і покрутив лапою біля власного вуха.

- Ви… серйозно? - у голосі кота було стільки тотального пофігізму та зневаги, що в Шороха заблимала голографічна підсвітка. - Які ви, блін, прибульці? Ви ж звичайні підвальні щури! Ви що, сиру на полі обжерлися і вам тепер геть кришу знесло? У вас параноя чи гострий дефіцит розуму? Ви на себе в дзеркало дивилися, полудурки космічні?

- Ми - не звичайні щури! - заверещав ображений до глибини душі Шмиг. - Ми володіємо квантовими двигунами і...

- Так… - перервав його Буля, різко піднявшись на лапи. – Або ви закриєте свої пельки і мовчки линяєте звідси, або…

- Ми можемо домовитися, - поспішно перебив Шорох, тривожно дивлячись на те, як кіт робить крок уперед. - У нас є технології...

- Які технології? – скривився Буля, - які технології можуть бути у обжершихся сиром щурів?

- Технології, яких на цій примітивній планеті просто не їснує…

- Наприклад?.. - вуса Булі насторожилися, а в зелених очах спалахнув небезпечний, але вже цілком діловий інтерес. Він раптом згадав свій новий маскувальний комбінезон, який для нього зробив люмінот, і те, скільки нових, неймовірних перспектив відкривалося перед котом, який тямить у сучасних передових технологіях.