Хроніки хаосу. 008

Хроніки хаосу. 008

На містку флагманського корабля «Реванш-01», стилізованого під велетенський шматок  швейцарського сиру, панувала атмосфера тріумфу.

Капітан Шорох розвалився в капітанському кріслі, закинувши задні лапи на панель керування, і з насолодою потягував витриманий орбітальний нектар. Поки дворукі мавпи панічно намагалися розібратися, куди поділися цифри з їхніх карток, трюми корабля наповнювалися земними сирами до країв.

- Ну що, Шмиг? - самовдоволено посміхнувся капітан, показуючи гострі зуби. - Як тобі операція «Нуль-Баланс»? Ми зламали їхню цивілізацію без єдиного пострілу! Предки пишалися б нами!

Старший помічник Шмиг відірвався від планшета, але на його морді чомусь не було радості. Лоб геть покрився холодним потом, а вуса тривожно затремтіли.

- Капітане… у мене погані новини, - пропищав Шмиг, дивлячись на миготливі червоні датчики перевантаження.

- Які ще погані новини? Ми знищили їхню економіку! Вони тепер готові за пачку вермишелі продати матір рідну!

- Я не про економіку, капітане… Ми запустили план «Альфа». За вашим наказом ми почали телепортувати на борт весь земний сир. Швейцарський, голандський, пармезан, сулугуні, плавлений «Дружба» і навіть оті дивні зелені штуки з пліснявою…

- І?! Хіба це не чудово? Мої трюми пахнуть мрією мого дитинства!

- Наші трюми, якщо їх заповнити провізією, капітане, розраховані майже на сто років польоту, але не на залишки сирів на заводах і супермаркетах всього світу у промислових масштабах! - заверещав Шмиг. - Ми викачали весь сир із Європи та Азії і тільки цього хватило, щоб маса вантажу перевищила критичну межу на чотири тисячі відсотків! Антигравітаційні двигуни задихнулися! Ми падаємо!

- Куди падаємо?! - підскочив Шорох.

- Вниз!

Тим часом на залізобетонному даху дев’ятиповерхівки панував абсолютний спокій. Буля тренувався, як безшумно пробратися до м’ясного цеху й «експропріювати» три кілограми копченої скумбрії. Люмінот сидів поруч і спостерігав за котом.

Але раптом небо над містом розірвалося несамовитим свистом.

Тихе осіннє вечірнє повітря здригнулося від такого звуку, ніби хтось вирішив протягнути залізну балку по склу всієї Галактики. Із хмар з диким ревінням вивалився величезний об'єкт. Він не летів - він валився боком, нагадуючи гігантську, розплавлену четвертину головки швейцарського сиру, з якої на всі боки фонтанами вилітали бруски «Гауди», голови бринзи та запечатані упаковки «Сулугуні».

Об'єкт на повній швидкості пронісся над дахами дев'ятиповерхівок і упав за межами міста, майже зразу за кільцевою.

Над місцем падіння здійнявся велетенський гриб із… жовтого пилу і запаху витриманого сичужного ферменту.

Зелені очі Булі округлилися до розмірів блюдечок, а лапа завмерла на півдорозі до вуха. Він перевів погляд на люмінота.

- Слухай, сонячна батарея… Ти що, замовляв з космосу доставку піци розміром із крейсер?!