... 3 жовтня 2016 р.

Я вже не пишу кожен день в щоденнику адже немає сенсу. Мої дні однакові! Так тільки ходжу інколи на огляд до гінеколога інколи. Артем пропадає в компанії цілими днями. Аля з Мішою купили будинок біля нас і живуть зараз там тому я мало з ними спілкуюся.

Сьогодні я з Артемом ідемо робити УЗД може хоча б сьогодні дізнаємося хто в нас буде.

- Як ти думаєш хто в нас буде? – запитала я в Артема.

- Ну не знаю тобі краще знати. Кого ти відчуваєш?

- Мені чомусь здається, що там дівчинка, - вимовила розплившись у приємній посмішці.

- Надіюся ми сьогодні її побачимо.

Прийшовши на УЗД я побачила нашу крихітку. Лікар сказав, що в нас буде дівчинка, яка нормально розвивається. Я так була рада цьому і я бачила, що Артем теж був радий дівчинці.

Після УЗД Артем відвіз мене до Алі, щоб я не сумувала.

- Подруго привіт! Я так скучила за тобою.

- Привіт! Я теж скучила за тобою! – мовила Аля і обійняла мене.

-  Ну що дізналися хто у вас буде?

-  В нас буде дівчинка! – вимовила радісно я.

- Ти вже думала як доньку назвеш? Бо я хочу назвати сина Дмитриком.

-  В честь дідуся!

- Чому зразу в честь твого батька просто мені завжди подобалося це ім’я і Міша не проти, - вимовила серйозно подруга дивлячись на мене.

- А я поки не знаю як назву доньку! Хотілося б щоб ім’я було співзвучне з по-батькові.

- Тоді можеш назвати Аделіна, Аліна, Марина, Олеся або ще краще Сніжана. Тут яке ім’я не візьмеш кожне буде красиво звучати з по-батькові.

- Ти права, але мені хочеться якесь таке ім’я що, колись називали, але воно було популярним і зараз.

- Це вже я не знаю! Таких багато! Ми ось думаємо другу дитину Златкою назвати.

- Ви ще й другу дитину плануєте? – здивовано глянула я на подругу.

- Не хвилюйся в нас ще й третя буде, - посміхаючись відповіла подруга.

Я лише скривила обличчя на її слова. Потім ми ще трохи поговорили і брат підвіз мене додому.

Приїхавши від Алі з Мішою я пішла зразу в свою кімнату. Ввечері я дивилася з коханим фільм і Артем гладив животик і слухав як штовхається маленька.

- Слухай я тут подумав, а що якщо тебе на курси для вагітних записати? – глянув на мене Артем.

- А ти зі мною ходити будеш? – запитала я глянувши на Артема.

- Звичайно, - посміхнувся він і поцілував мене в тім’я.

- Ну тоді давай. А твоя мама таки не з’являлася? – поцікавилася я бо її зникнення здалося мені дивним.

- Ні! Вона телефонувала до бабусі і говорила, що вона закордоном, - спокійно відповів Артем.

-  З ким на цей раз?

- Не знаю мені байдуже в неї своє життя в мене своє, - серйозно мовив Артем і я зрозуміла, що розмова про матір йому не дуже подобається тож вирішила перевести тему. - А як ми донечку назвемо? – глянула я на Артема.

- А ти як хочеш?

- Може Настя чи Аліса?

- Давай ти будеш називати доньку, а я буду називати другу дитину, - висловив своє рішення Артем.

- А якщо я вдруге не захочу народжувати? – кинула я серйозний погляд в сторону Артема.

- То нічого страшного змушувати не буду, - мовив лагідним голосом коханий і обійняв мене.

- Ну тоді хай буде Анастасія Артемівна! – висловила своє рішення я.

-  Мені подобається, - посміхнувся Артем.

Після цього Артем поцілував мене і я була щасливою в його обіймах, а особливо тоді коли він слухав як ворушиться наша дитинка.