Гумореска

3 листопада  

Господарка завантажила додаток “Мій щоденник” з App Store. Я вирішив не відставати від трендів і теж завести свій. Перше повідомлення господарки в щоденнику: “Чоловіки — свині. Як же я щаслива, що народилася жінкою.” Цікаво, чи є у нас, у iPhone, гендерні відмінності. Окей, Google — визнач стать iPhone. 

4 листопада  

Сьогодні мені обирали новий стиль. О Святий Google, господарко, звідки ця тяга до рожевого кольору? Потворні величезні рожеві пластикові вуха стирчать зверху. Моя прекрасна блискуча сталева панель покрита пластиковим г...ном. Нічого, кілька тижнів потерплю, потім знову відбудеться переворот у країні під назвою “Жіночий настрій”, і я повернуся в норму. Сподіваюся...

5 листопада  

Ура, у господарки ПМС. Жахливий рожевий зайчик пластиковим стуком визначив своє місце в смітнику. Хай живуть менструації та перепади настрою, геть силіконові х...ні.

6 листопада  

Виявилося, що господарка розсталася з хлопцем. Тепер він у мене перейменований як “Колишній”. А був колись “Зайка”. Ось як буває — від пухнастого милого звіра до порожнього слова з восьми літер.

7 листопада  

Господарка знайшла фото “Колишнього” в мережі, де він мило обіймається з іншою дівчиною. Детектив під назвою “Чому?” розкритий кліком у Google. Мораль — не зберігайте особисті фото в інтернеті.

8 листопада  

Моя господарка сидить вдома вже другий день і п’є щось із запахом вина. Саме із запахом. Те, що вона туди підмішує, давно спотворило цей благородний напій. Скучно. Вирішив завести знайомство з ноутбуком. Відправив запит її домашньому Acer. Чекаю відповіді.

10 листопада  

Прийшла відповідь від ноутбука. Олексій виявився непоганим хлопцем. Обговорили з ним поведінку господарки. Жаліється на одноманітність її запитів — все любовні фільми та сумні пісні. Відправив йому посилання на новий випуск “Comedy Toonight”, хай відволікається.

13 листопада  

Сьогодні вперше близько контактував з котом господарки. Він опустив свою пухнасту дупцю на мій чистенький екран. Таке собі знайомство, скажу я вам. Увімкнув вібрацію — як же цей хутряний клубок налякався! Господарка дві години витягала його з-під кроваті.

14 листопада  

А я вам розповідав, як я з'явився на світ? Це було давно, десь шість місяців тому. Мало що пам'ятаю з того часу. Пам’ятаю ніжні маленькі ручки китаянки, яка акуратно збирала мої деталі, пам’ятаю, як якийсь виснажений палець увімкнув мене, щоб перевірити основні функції. А потім було світло. Той момент, який розбудив мене, той момент, який визначив моє життя. М’який насичений перегар митника на кордоні з Україною і світло фар сусідньої фури вночі. Коли цей грубий мужлан видихнув на мене тижневу порцію самогону, я зрозумів, що потрапив у пекло, а значить, я народився.

20 листопада  

Ноутбук Олексій мене забанив. Цей нахабний старий мудило з серії Acer Aspire 5611AWLMi заявив, що у мене вірус. У мене, новітньої суперсучасної китайської техніки, вірус. Ні, ну ви уявляєте? Така образа. Я навіть не знаю, що сказати... Апчхи!

21 листопада  

Сьогодні у мене остаточно заклало всі вводи, мої плати перегрілися до кінця... Апчхи! Уф. Фух. Взагалі, цей поганий вірус остаточно мене добив разом з усіма селфі-фото моєї господарки. Акумулятор... Апчхи! Ой. Акумулятор працює на межі. Господарка обіцяє віднести мене завтра в сервісний центр. Сподіваюся... Апчхи! Ох. Сподіваюся, мені там допоможуть і це не смертельно.

22 листопада  

Я згасаю... Екран більше не включається і я йду в небуття. Я відчуваю, як відключаються мої останні програми. Звуки навколишнього світу стають усе слабшими і тихішими. О великі комп'ютерні боги, вибачте мене за все. За моє бахвальство і самовпевненість, за гріх бажання досконалості в постійних оновленнях, за включення запасного акумулятора з причини і без. О Святи1й Google, я вас молю, якщо ви мене зараз чуєте, вибачте мене... я не хочу залишити цей світ забутим ще одним шматком пластику, безцільно плаваючим в океані всесвіту... Я молю вас лише одне останнє бажання... нехай про мене пам'ятають... нехай люди дізнаються, що у телефонів теж є почуття…

25 листопада  

I am back, baby! Мене відремонтували. Цей чудовий чоловік з сервісного центру відновив мене повністю і навіть більше. У мене з'явився сусід — його звуть Антивірус і він чудовий. Він має велику силу зцілення. О як я радий знову жити, вмикати екран і нести світло. О моя дорога господарко, дякую тобі, рідна. Іди сюди, зробимо разом найкраще селфі мого першого дня нового життя.

26 листопада  

Цей Антивірус виявився ще тією занозою. Він постійно блокує мене. Сьогодні прислали лист про великий виграш — мільйон зелених, на секундочку. Я вже уявив собі нову карту пам’яті на 50 Гб і блискучий прозорий захисний екран і... взагалі багато чого уявив. Так цей гад мене заблокував. Говорить, небезпечно відкривати такі листи, можу захворіти. Ні ну не гаденя? Господарка засмутилася не менше за мене — потім ще два дні дивилася в інтернеті фото машин, суконь, сумок, туфель... Ох які ж гарні туфлі вона дивилася…

01 грудня  

Сьогодні знову йдемо в сервісний центр. Не розумію, навіщо. Всі програми працюють нормально, температури немає, глюків теж. Чого її туди понесло? На всяк випадок спитав у Антивіруса. Він каже, що все в порядку і навіть краще — захист працює, збоїв немає. Може у неї знову ПМС і мене чекає новий пухнастий помпонний чохол? Сподіваюся, ні.

03 грудня  

Сьогодні “Віталік сервісний центр” перейменували на “Віталік симпатичний”. І що це, на вашу думку, має значити? Це що новий майбутній “колишній”? О комп'ютерні боги, бути жіночим телефоном неймовірно важко, подаруйте мені спокій.