Частина 7

Частина 7

- Тато! Тато, рятуй мене! Тато-о!!! - а далі такий розпачливий крик болю, що Алу здалось ніби його тіло розривають навпіл

- Фрін!!!

- З нею все добре, все добре. Це просто кошмар

- Корі? - тихо перепитав він і потягнувся на голос. - Пташко... ти тут? Дійсно?

- Відкрий очі

- Не хочу,- тихо видихнув Алек, бо... згадав її в калюжі крові... без руху... на тій підлозі... Це може бути її тінь. Це певно і є її тінь, бо пережити такий удар... таку рану... Та ще й без сил... - не хочу,- повторив він. Ал почув тихий видих поруч із собою, потім ліжко під ним трохи прогнулось і... вона його поцілувала! Це точно була вона! Бо тільки на неї його тіло ось так реагувало! Бо тільки від її поцілунку він завжди ніби оживав, ніби...

- Я теж тебе кохаю,- прошепотіла вона і знову поцілувала,- і я своїх обіцянок не порушую. Там були камери, в тій кімнаті, за нами могли спостерігати, я намагалась попередити, але ти і слова не дав сказати! І що це взагалі за строки такі були, га?!  Місяць?! Серйозно?!!

І ось тут він все ж відкрив очі і видихнув

- Корі...

- Salve,- тепло так відповіла вона і Алек не зумів втриматись і сів, притискаючи її до себе. - Ай-яй-яй!

- Вибач-вибач! - він одразу ж відсунувся

- Ці кляті Ведуни ніколи не заліковують рани повністю,- трохи винувато видихнула Корі. Алек завмер, вдивляючись в її очі і тремтячими пальцями обережно доторкнувся до її щоки

- Я думав, що втратив тебе

- Ти ж сам мене повернув,- посміхнулась та, перехопила його руку і поцілувала долонь. Алек уривчасто видихнув і на цей раз дуже обережно притягнув її в свої обійми. Корі поклала голову на його плече, ковзнула долонею по його боку і раптом спитала, - Як думаєш, нам вдастся колись протягнути хоча б тиждень без пригод?

- Десять,- тихо гмикнув він, ховаючи сльози в її маківці

- Тижнів? - перепитала Корі, щільніше притискаючись

- Років,- видихнув Ал,- потім в Пулліти почнеться перехідний вік,- договорив він і відчув як Корі розсміялась в його обіймах, одразу ж видихнув від болю. - Як ти мене звільнила? - спитав Алек, перехоплюючи обійми

- Як і в тій шахті чи штольні. Банальна механіка

- А ілюзія?

- Теж вона.  У вежі є багато іграшок, та ще й з ванадія,- відповіла та, погладжуючи його бік. Декілька секунд вони мовчали, а потім Корі все ж спитала,- судячи з того, що ми обидва живі, Ольфа здолано, так?

- Певно...

- Тобто?

- Я вдягнув на нього той ошийник, що ти мені залишила, вирубив його і...

- Що?

- Свідомість втратив,- відповів він і вона трохи відсторонилась, аби заглянути йому в обличчя,- я думав, що втратив тебе,- повторив Ал, знову обіймаючи її щоку

- Я з тобою,- прошепотіла Корі, стискаючи його зап’ясток біля свого обличчя

- Я бачив як... Ти відволікла його від мене і... - Алек не договорив і зажмурився, знову ховаючи обличчя десь в її волоссі

- Мене Луцій спас. Шкіра хамелеона - гарна штука, але не всесильна, Ольф все ж зумів мене зачепити. А ти як?

- Я?

- Ти

- Не знаю. Я... я все ще в шоці, певно,- видихнув той, двома руками обіймаючи її. - Скажи, що ти дійсно тут

- Я, дійсно, тут,- з посмішкою повторила вона

- Правда? - уточнив Ал, ще раз обіймаючи долонею її обличчя і зазираючи в очі. Корі посміхнулася, перехопила його долоню, тією ж рукою відсунула свою кофту і притиснула її до цієї їхньої сніжинки. - Я ж не уявляю тебе? Ти не тінь? - шепотів він, притискаючись лобом до її лба. - Хоча байдуже, головне, що ти зі мною,- видихнув Алек і ніжно поцілував, притискаючи її все сильніше.

- Алеку? Алек?!

- Луцій? - сонно перепитав той

- Нарешті. Налякав,- видихнув Лу, підтягнув стілець і сів поруч із його койкою. Алек розгублено озирнувся

- А де?..

- Пулліта із Златою, з нею все добре, не хвилюйся,- проговорив той, а потім якось дивно видихнув, наче набираючись сил для якоїсь жахливої новини

- Ні! Мовчи! Щоб ти не хотів мені зараз повідомити, я не хочу цього чути!

- Алеку,- видихнув Луцій

- Ні! - знову мотнув той головою і кімната раптом пішла кругом, аж в очах потемніло

- В тебе серйозна травма! Не роби таких різких рухів! - кинувся до нього Лу

- Яка ще?.. - Ал замовк, бо до запаморочення раптом додалась ще й нудота з темрявою в очах

- Ті блискавки... вони забрали всі твої сили. Я... не певен чи ти зберіг хоч щось. Корі відправила нас до кімнати, де були ресурси Ольфа і... Ніпра бачила як там формувалася якась нова посудина, але... ми тоді не знали і... ми знищили то все