Сила чоловічої енергії, 12 березня 2020

Відчуття більш інформативні за будь-які слова. Можна написати цілу книгу про одне почуття або довго розповідати про те, що ти пережив. Але варто іншій людині хоч на секундочку відчути те, що й ти — слова стають зайвими, розуміння приходить миттєво. Відчуття дозволяють пережити досвід іншої душі.

Пережиті в напівснах відчуття дають мені сакральні знання. Я знаю багато, тому що відчувала різне у сновидіннях.

У цьому напівсні я зрозуміла, що таке чоловіча сила. Я мало знаходила про це інформації в езотеричній літературі й ще менше відчувала це в житті.

Я завжди підсвідомо конкурувала з чоловіками: доводила, що не дурніша за них, сильніша, витриваліша. З ними я завжди відстоювала свою свободу. Та розуміння безглуздості моїх дій прийшло через напівсон, де відчула, що ж таке справжня чоловіча сила і чому я, жінка, не можу зрівнятися в ній з чоловіками.

У напівсні я з друзями була в горах. У своєму земному житті я ніколи не бувала там, це була незнайома місцевість. Ми розташувалися табором та готувалися до ночівлі. Навкруги було неймовірно гарно, я захотіла прогулятися. Сонце вже сідало за обрій, наближався вечір. Я застигла на вершині невеликого пагорба. Тоненька стежка переді мною вилася донизу. Виникло бажання пробігтися нею, розкинувши руки, мов крила. Я так і зробила. Пережила при цьому неочікувані відчуття польоту й невагомості. А ось піднятися назад на вершину я вже не змогла: стежка перетворилася на величезні кам’яні брили, ноги й руки стали важкими. Я подолала лише декілька метрів крутої скелі, а далі безсило повисла, з надією дивлячись вгору і сподіваючись на допомогу.

Скільки часу минуло уві сні — я не знаю, але отямилася тоді, коли висіла над прірвою. Мене тримав за руку незнайомий чоловік. Сам він кінчиками пальців тримався за кам’яний виступ. Ми були на волосину від загибелі. Я повністю залежала від незнайомця. Його мускули були натягнуті, як струни, а сили, вочевидь, закінчувалися. Руки від напруги трусилися, жили товстими мотузками проступали на тілі. Небо почало сіріти, і я здогадалася, що наближається світанок. Щось підказало мені, що ми дерлися на гору цілу ніч і ось зараз, коли до вершини залишалося декілька метрів, зависли, ризикуючи зірватися в прірву.

У цю хвилину незнайомець був для мене богом. Сильним та безстрашним. Він шукав рішення в безвиході. Навкруги все говорило про неминучу смерть, але він продовжував боротися. І я була в захваті від цього, бо так можуть тільки боги: ніколи не здаватися і вірити в свою силу.

І він переміг. Неймовірними зусиллями йому вдалося закинути мене на невеликий виступ у горі. Я схопилася за виступ, він підтримав мене знизу. Потім натиснув на якісь особливі точки мого хребта — від цього моє тіло знову стало легким, як пір’їнка. Як тільки перші промені сонця з’явилися на небосхилі, ми, знесилені, видерлись на вершину гори, звідки я спустилася ввечері. Нам назустріч вийшла дівчина та почала нам докорять: "Де це ми були усю ніч?" Але ми з незнайомцем мовчали, сил говорити не було. Тільки прочитали в погляді одне одного, що розповідати немає сенсу — ніхто не зрозуміє, що ми пережили. А ми уникли  неминучої загибелі.

Між мною та моїм рятівником виник невидимий зв’язок. Я вірила йому, поважала його, визнавала його силу. У ту мить я зрозуміла всі релігійні вчення, де йшлося про те, що жінка може пізнати Бога тільки через чоловіка. Так, це правда. Але й чоловік може пізнати силу Бога тільки через жінку. Ми — різні види енергії, які складають одне ціле. Мій чоловік — мій захист, моя опора. Тільки в його сильних руках я можу проявити свою жіночу сутність, можу творити й народжувати нові планети, нове життя.

І я була рівна за силою своєму богу. Він відкрився мені, а я — йому.

У мені є чоловічі енергії — мій Іол завжди зі мною, але він проявлений в мені не так потужно. Мій внутрішній чоловік — інтелектуал, спритний, швидкий, з незламною волею. Та він не зрівняється з потужною енергією земного чоловіка.

Такою покірною та щасливою, як у цьому напівсні, я себе ще не знала. Я цілком належала незнайомцю й це мене не лякало.

***