Інвентаризація життя, 5 жовтня 2019

Після консультації в Анаїс я намагалася проникнути через енергетичний рівень у мій попередній світ, на Юпітер, та зібрати себе там. Але щоразу зустрічала білого єдинорога, який намагався забити мене до смерті своїми чудовими копитами. "Теплий прийом у вищому світі, нічого не скажеш", — іронізувала я. Було відчуття, що я вилажу з-під землі, як якась нечисть, а єдиноріг захищає від мене свій світ. Для інших світів наша Земля, як чистилище, і всі ми для них, наче чортики.

Так я промучилася тиждень, а потім набридло — взяла енергетичний меч Іола та відігнала єдинорога. За мить мене оточило ціле військо. Я так шалено кричала й доводила перед вояками, що маю право тут бути, що мене не стали чіпати, а звернулися до умтешніх мудреців із запитанням, що зі мною робити. Ті підтвердили моє право перебувати в цьому світі. На мене одягли щось на кшталт скафандру, щоб я своєю земною енергетикою не засмічувала їм простір, та впустили в "мій колись рідний світ".

Цей світ виявився до болю знайомим. Після п’яти хвилин перебування там інформація полилася на мене, як із відра. Стало так багато видінь, що я вийшла з енергетичного виміру, щоб не збожеволіти. Потрібно було розкласти все побачене по поличках, тож я пішла до свого домашнього аналітика, астролога та скептика — до сестри.

— Таню, я з Юпітера! — сказала я, увійшовши до її кімнати.

— Вітаю тебе — візьми цукерочку з полички, — пожартувала сестра.

— Ні, я серйозно! Пам’ятаєш, я розповідала про минуле життя на іншій планеті? Так-от, та атмосфера, яка мені здавалася схожою на воду — це газ. Юпітер — це газовий велетень. Життя там побудоване на основі водню та гелію. Саме тому я бачила, що планета наповнена океаном до неба.

— Тобто ти з планети богів?

— Яких богів?

— Давньогрецьких та давньоримських — яких ще?, — відповіла Таня. — І я тебе справді вітаю, в астрології Юпітер вважається найблагодатнішою планетою, що приносить удачу та процвітання.

— Тільки я маю проблеми на цій планеті. Розкажи мені про неї.

— Юпітер — це бог небесного світла, він править духовним світом, релігією, відповідає за справедливість. Він показує, що матеріальне та духовне перебувають у прямому взаємозв’язку. Відповідає за розширення всього, а також допомагає розкрити приховані можливості.

— Точно, моя планета!

— Ага, тепер зрозуміло, чому ти з дитинства корону на голові носиш: повчаєш, філософствуєш і при цьому віриш у надприродні здібності.

— Усе правильно: не царське це діло — посуд мити, — пожартувала я. — Таню, Анаїс сказала, що мене на Юпітері зруйнували, тож потрібно зібрати себе там на енергетичному рівні. Я почала розбиратись і таке побачила… мене там вбили.

— Але ж ти розповідала, що втекла від Арктура, зникла з планети — пішла шукати Іола.

— Я так думала. Самого моменту втечі з планети у видіннях не було, про це щось всередині підказало. А тепер в іншому вимірі я побачила, що мені завдали смертельної рани біля сонячного сплетіння.

— І де ж правда?

— Помислимо логічно: мені не притаманно тікати і я завжди чесна у стосунках — я не могла так вчинити з Арктуром. Я б усе розповіла — мене ніхто б не тримав. Це світ богів, де свобода волі — непорушний закон. Так, я зникла, але не з власної волі.

— Але ж ти говорила, що на планеті немає смерті. Як тебе могли вбити?

— Гарне запитання. Я побачила якийсь ритуал руйнації енергетичного тіла з використанням артефакту у вигляді кинджалу. Думаю, деструктивні сутності-змії принесли його з собою на планету.

— І чому ти дозволила себе вбити?

— Це була моя помилка. Знаєш, коли щось трапляється зненацька, на  рішення маєш секунди. Ось у ці секунди, коли наді мною здійнявся кинджал, я подумала: "Може, все так і має бути? Раптове розвтілення дозволить швидше зустрітися з Іолом". І тому не стала захищатися — допустила в думках свою смерть.

— Ти бачила, хто тебе вбив?

— Ні. Це потрібно з’ясувати в іншому вимірі. Але гадаю, що цей хтось і є моїм постійним переслідувачем на Землі.

— Це той, хто проявився у твоєму залицяльнику Назарі?

— Так, він.

— І за що він тебе так ненавидить?

— Заздрить мені. Уявляєш, в іншому вимірі я бачила зображення пантеону богів.

— Ну от, я ж говорила, що це планета богів, — перебила мене сестра.

— Таню, я бачила себе в цьому пантеоні! Моє зображення було третім після володаря Арктура.

— А богів було багато?

— Так, понад двадцять, гадаю.

— Ось тобі й конкуренція, — зауважила Таня.

— Так, це багато чого пояснює: заздрість мого переслідувача, його впливовість — він напівбог.

— А ти, богине, як взагалі могла подумати про свою смерть?

— Таню, там все, як і в нас на Землі: неправильна думка призводить до помилок у рішеннях. Я повірила, що Іол без мене неповноцінний і тому вразливий.

— А хіба це не так?

— Ні, розділені частини єдиної душі завжди мають зв’язок зі своїм духовним світом, а отже, завжди мають підтримку Всесвіту та енергію від свого Творця. Частини повноцінні. Ба більше, ніхто не зміг би нас розрубати, якби ми не захотіли цього. А ми захотіли, а отже, зробили вибір — отримати досвід окремо. Розумієш, Таню, коли ти робиш вибір, то приймаєш усі наслідки цього. Ми вирішили дослідити цю частину Всесвіту та прийняли її правила. Далі — лише вчинки визначили наслідки, а істина в тому, що ніхто не знає, як має бути. Немає жодних моральних догм — є закони.