Зустріч із Тамарою, 9 липня 2019

Незабаром мені випала нагода зустрітися з Тамарою. Я їхала до іншого міста у відрядження й транзитом була в Києві. Вирішила дві години вільного часу присвятити розмові з Томою.

Ми зустрілися теплого липневого вечора в самому центрі міста, на зеленій галявинці Майдану Незалежності. Строкатою стрічкою перед нами проїжджали автівки, поруч сиділа група підлітків — вели свої понтові розмови. У найближчому кіоску ми з Томою купили собі морозиво й сіли поряд із галасливою молоддю. Життя сповнене яскравих деталей: я купила дві кульки білого пломбіру, Тома ж — одну чорну, іншу — блідо-жовту.

Спочатку розмова не склалася, говорили про дрібниці. Тамара розповідала, що давно мріє виїхати за кордон, що обожнює Дубай в Арабських Еміратах і раніше шукала можливості там залишитися. Навіть чаклувала для цього. Але щось повертає її в Україну, земля не відпускає. Говорила про свою роботу, про те, що добре заробляє, багато літає по світу: у справах і просто подорожує. Але я довго не витримала простої балаканини і, розповівши про всі видіння щодо неї, запитала прямо, що це означає. На мій подив, Тома не образилася, не почала захищатися, а спокійно відповіла:

— Цих трьох у балахонах я теж бачила та не знаю, хто вони. А про батька ти правду сказала — до нього підселили якусь сутність, але я не думала, навіщо це було зроблено. Тоді була ще дитиною. Він десять років нас із мамою тероризував, доки я не почала заробляти гроші й не забрала маму в орендовану квартиру. Це було справжнє пекло. Досі не пробачила батьку. Він знущався з мене, шантажував мене, бив. Через це я стала відлюдьком і в школі, і пізніше в інституті. Така собі дівчинка з неблагополучної родини. Мій перший хлопець, у якого я була по вуха закохана, кинув мене через батьківський терор. Було боляче, — голос Томи тремтів.

— А що за кров я бачу?

— Незадовго до батькової смерті я прийшла до нашої старої квартири. Сусіди зателефонували й попросили перевірити, чи батько живий, оскільки чули дивні звуки, але на дзвінок у двері ніхто не відчиняв. Я знайшла його: лежав посеред кімнати весь у крові, але ще живий. Він упав і ненароком порізав собі ногу. Крові справді було багато, вона була всюди. Мабуть, він, намагаючись підвестися, хапався за все. Я подивилася на нього й сказала: "Так тобі і треба!" Жалості не було ні краплі. Він прожив недовго й невдовзі після травми помер.

Я хотіла запитати, чи робила Тома якийсь магічний обряд для прискорення смерті батька, але слова застрягли в мене в горлі. Моя родичка говорила щиро — я відчувала її біль та знала, що вона пройшла через своє пекло. У підлітковому віці, під час становлення особистості, такі випробування або загартують, або зламають. Тамара не була схожа на зламану. Мені хотілося вірити, що вона не перейшла на бік зла.

— Томо, а ти з’ясувала, чому демон зміг вселитися в батька?

— У мене в батьківському роду були чаклуни, і не один. Найімовірніше, "підселенець" — це відплата. Рід проклятий. Я — сьоме покоління. У брата та сестри мого батька немає дітей. Я остання з роду. Якщо я не народжу дитину, то рід перерветься.

— А ти хочеш народити?

— Я не можу. Здоров’я не дозволяє, лікарі застерігають, бо є загроза життю. У мене сильно стрибає тиск, ніхто не знає, чому. Напевно, я жива лише тому, що в маминому роду були священники та цілителі.

— Як правило, для розв’язання складних завдань у родині втілюється сильна душа з великим потенціалом. Це ти, отже, шанс продовжити рід є.

— Може бути... У видіннях я бачила себе в кількох минулих життях таким собі здорованем на коні, зі зброєю, на полі бою. Відчуваю цю силу в собі й зараз.

— То яка ти сутність — жіноча чи чоловіча? — поцікавилася я.

— Не знаю. Але, коли треба, я можу спокусити будь-якого чоловіка. Знала б ти, як за мною бігали арабські чоловіки в Дубаї! Тільки очима поманиш, вони відразу до ніг падають, подарунки пропонують, за все платять. Дуже хотіла там жити! — говорячи це, Тома вмить змінилася, заблимала очима, заграла усмішкою — на мене дивився зовсім інша людина. Вона здавалася такою чарівною, випромінювала такий сексуальний магнетизм, що мимоволі я замилувалася нею й захотіла доторкнутися.

— Відчуваю, ти "ввімкнулася".

— Я так завжди "вмикаюся", коли проводжу презентації чи зустрічі на роботі. Закохую в себе і чоловіків, і жінок.

"Потужна штука — ця сексуальна енергія", — подумала я. Правду кажуть, що відьма може спокусити будь-кого.

— А як чоловік на таке реагує?

— Ох, чоловік! Я хотіла його покинути, але прийняла знову. На колінах благав мене не виганяти його.

— Чому прийняла його?

— Ось, чесно, не знаю! Не можу збагнути себе.

Це було дивно чути: така сильна відьма не знає причини своїх вчинків. Напевно, не всі так активно аналізують свій внутрішній світ, як я.

— Я бачу чоловіка з бородою біля тебе. З ним зможеш бути щасливою, — мені прийшли образи з іншого виміру.

— Такого з сивою бородою та волоссям?

— Так, він набагато старший за тебе.

— Я також його бачу. Але не знаю, як притягнути.

— Він притягнеться, тільки з теперішнім чоловіком виріши, як бути. А цей чоловік — хороший, мудрий та сильний, тобі такий потрібен.