Змія, 5 травня 2019

Ненавиджу змій. Особливо малих. Це майже фобія. Якось у двір моєї бабусі заповз маленький вуж. Я так істерично репетувала, що рідні засумнівалися в моїй адекватності. У юності мені часто снилося, що змії кусають мене, а я відриваю їм голови голіруч. Вони завжди асоціювалися зі злом. Можливо, тому я впевнена, що не могла вигадати цю історію.

Вночі вкотре наснилися змії. Вони були малі й чорні, їх було багато. Заповзали мені за комір, вилазили на голову, але не кусали. Жахливі відчуття. Вранці я прокинулася з головним болем та бажанням змити з себе всю цю гидоту. Не встаючи з ліжка, я візуалізувала промінь та спрямувала його на своє тіло — всі гади розбіглися в різні боки. Я заспокоїлася й пішла збирати Алісу до школи.

Але вдень знову відчула змій, що повзають по мені. Я кілька разів виконала практику з променем світла, але через певний час змії все одно поверталися. "Так просто їх не змити. Потрібно шукати причину", — подумала я.

Довго шукати не довелося. За день до цього я нарешті вмовила чоловіка подати документи на розлучення до суду . Тоді ж ми й посварилися — дружні стосунки зникли, як тільки зайшла мова про аліменти. Я хотіла більшу суму для утримання Аліси, він погоджувався на мінімальну. Ми з Євгеном зіграли типові ролі, прописані для таких ситуацій: він — батька-жмота, я — матер-істеричку. Від усвідомлення цього стало смішно та сумно водночас. Змії були моїми неусвідомленими страхами за майбутнє. Eнергія захисту від законного чоловіка залишала мене остаточно. Перед суспільством я втрачала статус заміжньої жінки й переходила до умовної групи матерів-одиначок. Таке собі пониження в статусі.

Коли я зрозуміла, що потрібно просто прийняти свої страхи, то уявила, як усі змії сповзлися в одну купу, тоді пустила в них іскру з серця — вони засвітилися й перетворилися на енергію. Я прийняла її й подумки подякувала зміям за те, що вказали на проблему. Після цього стало легко та весело на душі.

Вночі перевірила, чи не залишилося ще змій у моєму енергетичному тілі. Почала сканувати себе з ніг, а коли дійшла до голови, з вуха на подушку виповзла змія. Вона була більша, ніж попередні символи моїх страхів. Я запитала: "Ти — мій страх, моя енергія?" "Ні-і-і-і", — прошипіла вона. Змія була білого кольору, її тіло було вкрите візерунками, а не лускою.

—  Чого ти хочеш?

— Я допоможу тобі, а ти мені.

— Яка допомога тобі потрібна?

— Сходження у вищі світи. У тебе триває процес трансформації, я хочу піднятися вище разом із тобою.

— Чим ти можеш допомогти?

— Дам мудрість та гнучкість. Як жінці тобі це потрібно.

— Добре… Яке твоє ім’я? — несподівано запитала я.

— Нії-а-а-а-ша-а-а, — прошипіла вона.

"Круто, ніколи ще не чула імен з іншого виміру", — подумала я, хоча і так це все відбувалося на енергетичному рівні. Я погладила змію по голові, мов кота. Та почала звиватися, їй було приємно. На превеликий подив, мені теж.

— Добре, Нії-а-а-а-шо-о-о, я хочу випробувати, які знання ти можеш мені дати.

— Запитуй!

Я на мить розгубилася, але потім запитала:

— Смерть моєї прабабусі Марусі була нещасним випадком, недбалістю лікарів чи вбивством?

— Невдовзі дізнаєш-ш-шся.

— Це було вбивство? Мені варто заявити про безневинно вбиту душу Вищим світлим силам?

Але змія мене зупинила:

— Не роби цього. Час ще не настав.

Я її послухала, не знаю, чому. Ні-ії-а-а-а-ша-а-а мені сподобалася. Виникло відчуття, що ми з нею давні друзі. І я, нарешті, зрозуміла людей, які тримають змій, як своїх вихованців — було в ній щось привабливе.

— Пообіцяй мені, що коли я захочу, ти мене залишиш.

— Обіцяю.

— Тоді можемо ближче знайомитися.

Змія це сприйняла по-своєму: поповзала моїм тілом, а потім обвила ліву руку, поклала свою голову на тильний бік долоні. Так я й заснула з нею.

Кілька днів ми жили разом. Наш союз можна було назвати "енергетичним симбіозом". Вона була моїм захистом і надавала впевненості, я давала їй енергію. Особливих розмов більше не було. Я поринула в робочі справи та побутові турботи. Щоправда, якось мене насмішило те, що я не змогла розфарбувати сову на дитячій картинці. Змії не сподобалося це моє творче заняття, адже сови є їхніми ворогами в природі. Довелося відкласти.

А потім трапилася історія з Оксаною. Під час нашої розмови на моїй галявині в Чарівному місці змія весь час була на руці. А коли стався напад на Оксану, я насамперед попросила її допомогти відігнати нечисту силу. Змія вчепилася в енергетичне тіло Оксани і враз роздулася, як куля, наповнившись чорною енергією. Я зрозуміла, що користі від неї мало, і відкинула подалі. Та миттєво заповзла під землю, бідолаха. Повернулась вона до мене за два дні. Я сказала, що анулюю нашу домовленість. Думаю, Нії-а-а-а-ша-а-а не очікувала, що зі мною буде так небезпечно. А я зрозуміла, що вона мало чим може мені допомогти. Перед розставанням я забрала в змійки всю відсмоктану з Оксани чорну енергію, очистила й повернула їй, як прощальний подарунок.

Якби я хотіла вигадати собі містичну астральну тваринку, то вибрала б кішку, оскільки обожнюю цих тварин. Але ж змія? Ні, такого б я точно не вигадала.