Досвід, 20 квітня 2019

Навесні, коли Оксана повернулася до України, нам вдалося побачитися тричі.

На початку квітня, коли я приїздила до бабусі на вихідні, я запропонувала Ксенії взяти велосипеди та поїхати на мою Чарівну галявинку, поговорити. Там ми розповіли одна одній про події та переживання, про все, що трапилися з нами за цей рік. Оксана поділилася, що кожного року, починаючи з лютого, у неї зникають магічні сили. У цей час вона часто хворіє, частішають напади різних темних істот. Але ближче до Великодня та її дня народження сили повертаються. Чому так — вона не знає.

Ще поговорили про книгу її прабабусі зі старовинними закляттями, яка десь захована й чекає свого часу. А ще про те, що поїздка до Польщі змінила Оксану, вона пережила там багато нападів і зненавиділа людей: роздратування та злість стали її постійними супутниками. Ксенія втомилася від усієї цієї чортівні та захотіла одного — закрити бачення іншого виміру, стати звичайною людиною. Вона боїться за сина — часто відбиває напади, спрямовані й на нього; боїться померти, не доживши до тридцяти двох років, коли її сила розкриється повною мірою; боїться не стриматись і заподіяти зло людям. Один священник-екзорцист сказав їй, що вона одна з найсильніших відьом в Україні. Та вона панічно боїться тієї сили, що в ній прихована.

Я сповнилася любов’ю до Оксани. Відчула її такою зрілою й мудрою, зовсім не молодою двадцятитрирічною дівчиною. Іноді мені здається, що вона доросліша за мене. Щоразу, коли ми прощаємось, Ксюша міцно-міцно мене обіймає. Це не просто дружні обійми — мені здається, вона намагається доторкнутися до моєї енергії й поділитися своєю. Люблю її.

Наступна зустріч була на цвинтарі: ми обидві приїхали туди прибирати на могилках  родичів. Поговорити не вийшло — ми були не самі. Оксана лише обмовилась, що з нею ніхто з мертвих не говорить. Минулі роки вона спілкувалася з багатьма покійниками, а зараз стоїть "гробова тиша". Я ж навпаки: побачила дух жінки, яка нещодавно померла, та поговорила з прапрабабусею.

Третя зустріч залишиться в моїй пам’яті назавжди. Ми знову поїхали велосипедами на мою галявинку. Сонце вже хилилося за обрій. Я розстелила покривало й ми посідали, спрямувавши свої погляди до сліпучого сонячного диска на блакитному небосхилі. Я попросила Оксану розповісти щось про себе. Адже я знаю її більше як родичку з магічними здібностями й зовсім не знаю, як людину. Вона заговорила про своє розлучення. І хоча це сталося рік тому, Оксані досі було боляче. Вона не могла пробачити колишньому чоловікові. З’ясувалося, що він увесь час кохав свою колишню дівчину, а одружився з Оксаною на зло їй, і дитину хотів пошвидше, щоб довести інший, що він щасливий.

— Чому ти не можеш відпустити цю ситуацію — усе ж завершилося рік тому? — запитала я.

— Ніколи йому не пробачу, що він так вчинив зі мною.

— А ти його кохала?

— Зараз розумію, що ні. Взагалі не розумію, чому заміж за нього вийшла! Мені всі говорили, що він мені не пара, а я була, як у тумані. Ось тільки завіса з очей впала.

А ж раптом я побачила над Оксаною золоті куполи. Сказала їй про це, але вона лише знизала плечима, сил у неї немає — бачити енергетичний рівень не може. А я гадки не мала, що це може означати.

Я продовжила ставити запитання, щоб розплутати клубок її негативних емоцій. Кожне наступне допомагало Оксані чіткіше бачити ситуацію. Через деякий час ми обидві зрозуміли, що її заміжжя було наслідком втручання в долю сторонніх сил.

— У мене життя мало за іншим сценарієм піти. Я завжди знала, чого хочу. Я мала закінчити інститут у Києві й залишитися там жити. У мене мав бути свій бізнес. Чому це не так?.. — Оксана раптово замовкла й дивилася кудись у простір:

— Фу! Хто це такий? Великий, зелений... коник? Чого він хоче? Він дух цього місця. Це твій друг? — запитала мене Оксана.

— Я його не бачу.

— Світлано, до мене сили повернулися! Я бачу! Ангел з’явився, крила виросли за спиною!

— Розберімо  тоді ситуацію з втручанням у твоє життя.

— Скільки золотих куполів ти бачила? — несподівано спитала Оксана.

— П’ять.

— Я бачу три… чотири, п’ять. Так, мабуть, це наша церква, де ми вінчалися з чоловіком. Значить, там щось сталося.

Оксана почала ставити собі запитання й сама на них відповідати. Інформація надходила до неї швидко. Запитання були логічними та послідовними. Це нагадало мені мене: я теж так розплутую незрозумілі ситуації. За хвилину Оксана заговорила:

 — Мене намагалися збити з власного шляху, знесилити. Моя колишня свекруха має магічні здібності та заздрить моїй силі. Вона домовилася з темними силами про втручання в мою долю. Колишній чоловік був маріонеткою в руках матері. Під час вінчання мені змінили життєвий сценарій та забрали енергію достатку.

— Ксеніє, я бачу, що вінчальні ікони були чорними всередині.

— Так, я також це бачу. Не хвилюйся, знаю, що потрібно зробити, — і Оксана продовжила. — Як тільки ми розлучилися, колишній чоловік одразу поїхав за кордон, знайшов там хорошу роботу. Нині в нього достатньо грошей. Та коли ми були разом — ледве зводили кінці з кінцями. Усе, що у нас було — це ноутбук та орендована квартира.

— Ксеніє, треба пробачити колишньому чоловіку, він лише слабка людина, яка зіграла нав’язану йому роль…