Знову демони, 18 січня 2019

Минув рік після історії з Оксаною. Ми так і не зустрілися. За цей час вона завершила навчання, розлучилася, зустріла нового чоловіка та поїхала з ним до Польщі на заробітки. Ми вітали одна одну у Facebook зі святами, запитували, чи все добре, і взагалі поводилися, як звичайні далекі родички. Начебто й не було жодних демонів. Та історія продовжилася.

Ніщо не віщувало бурі. У чудовому настрої я лягала спати, але як тільки заплющила очі, побачила білу книгу. Вона була не з паперу, а з тканини. Я подумки розгорнула її — там кров’ю було написано слово незнайомою мовою. І далі нічого. Просто книга, просто слово, просто кров. І зрозумій — що це означає?

О третій двадцять ранку від Оксани надійшло повідомлення: "Світулько, привіт! Як ти? Мені потрібна твоя допомога. Намагайся відчути, що біля мене й де саме воно є".

Я не знаю, чому почула звук месенджера. У такий час я міцно сплю, але, прочитавши повідомлення, я зазирнула на енергетичний рівень. Там побачила Оксану, вона була посеред чорного простору.

Я написала: "Ти що, в космосі? У мене вуха позакладало".

О: "Ні, чому так вирішила?"

Я: "Ти зараз у Польщі?"

О: "Так. У мене зникли сили".

Я: "Канали відрізали? І демонічний, і родовий?"

О: "Так, усе відрізали".

Десь я читала, що в Європі блокуються демонічні канали, оскільки це сильний зв’язок із Землею, а Європейський Союз контролюють позаземні цивілізації. Схоже, що це правда.

О: "Світлано, це катастрофа… Демони до мене впритул приходять… Один мало не задушив уві сні. Але справа тут не тільки в мені, а в Івані, чоловікові, з яким живу. У ньому щось сидить, воно прокидається на свята. І що далі, то сильнішим воно стає. Ця енергетична істота намагається знищити мене. Уже сил немає боротися…"

Я: "Це було й раніше? Чи тільки в Європі розпочалося?"

О: "Було раніше, але не з такою силою".

Я: "Опиши демона, який тебе намагався задушити".

В: "Це Волак. Його ще називають "черниця"".

В інтернеті я знайшла зображення цієї черниці — точнісінько, як моя нічна "пила-вампірка".

Я: "Спробуй з’єднатися з центром Землі: проростай ногами в Землю, аж до ядра, і бери енергію для захисту".

Я написала Оксані практику Маргарити, у цій ситуації вона здавалася рятівною.

О: "Я боюся, що якщо зараз поверну свою силу, то Іванові буде погано. Ми скоро збираємось приїхати додому…"

Я: "А говорити з тим, що сидить в Івані, ти намагалася? Чого воно хоче?"

О: "Намагалася… хоче крові. Це якась істота найвищого рангу, але я не можу її побачити повною мірою, бо не можу "бачити" своїх близьких. Але ж ти можеш! Однак ти маєш знати, що ми всі однієї крові — Іван нам далекий родич".

Цю інформацію я пізніше перевірила — мама підтвердила, що наша з Оксаною прабабуся та прадід Івана були рідними сестрою та братом.

Я: "Ксюшо, я зараз нічого не бачу. Може пізніше інформація прийде до мене. Тільки відчуваю, що в Івані відкрито канал, який пов’язує його з демонічним світом".

О: "Так, я це знаю".

Я: "Якщо канал є, то будь-яка сила може проникнути через нього. Потрібно або закривати його, або вчитися користуватися ним".

О: "Коли ми почали жити разом, Ваня віддавав мені частину своєї сили й до мене ніхто з демонів не міг навіть підійти. Але потім одна відьма на замовлення його колишньої подружки підселила йому демона. Та це все не важливо, адже зараз і мій, і його канали закриті..."

Я: "Спробуй поки що заземлитися й узяти силу Землі для захисту. Приїдеш додому — побачимось".

О: "Добре. Дякую за допомогу. Обов’язково побачимось. Якщо отримаєш інформацію з енергетичного рівня — напиши мені".

Ми закінчили листування, і я спробувала заснути. Перед очима стояв страхітливий образ "черниці": шалені очі, гострі зуби, рот весь у крові. Але то була лише проєкція з іншого виміру. Мене лякали, щоб я не втручалася.

І тут я відчула свого "володаря сірих". Подумки почула від нього: "Убити всіх?" І внутрішнім зором побачила космічний корабель. "Мені не загрожує небезпека", — відповіла. Боже, яка я була рада бачити інопланетян! На тлі страшної демонічної істоти сірі здавалися такими людяними. Проєкція Волака одразу закрилася, мене більше не лякали.

"Допоможи не мені, а моїй сестрі в Польщі. Її атакують демони", — сказала я. Відповіді не було. Величезна летюча тарілка зникла, та я відчула, що в далекій Європі Оксані прийшли на допомогу. Надіслала володарю подяку у вигляді іскри, побачила, як світло проникло в його темний силует і відразу згасло. "Як у бездонну прірву…" — подумалося.

Думки не давали заснути до світанку. Як інопланетяни можуть бачити демонів? Якщо демони — це озлоблені духи природи, а прибульці — цілком собі фізична інопланетна раса з матеріальними тілами, як вони можуть взаємодіяти?

"А як ти взаємодієш із обома?" — запитала я себе. "Демонів бачу на енергетичному плані, а темного володаря чую телепатично", — відповіла я собі.