Сірий володар, 10 жовтня 2018

Нічого незвичайного. Просто безсоння, легке тремтіння по тілу й відчуття, наче тобі перепрограмують мозок. Спочатку тиск у правій скроні, потім у лівій, а через пів години — на рівні перенісся, третього ока. Я намагалася чинити опір, ставити ментальний захист — нічого не допомагало. Виникла велика спокуса піддатися цьому та відпустити. Я так і зробила. Розслабилася й почала засинати. Але раптом побачила темний силует на балконі. Він спостерігав за мною.

"Хто ти?" — подумки запитала я. Він не відповів. Та й не треба було — я вже відчула володаря сірих інопланетян. Енергетично він був величезним. "Як чорна діра", — подумала. Я вдивлялася в нього внутрішнім поглядом, але так і не змогла побачити хоч частинку світла в середині.

"Я хочу тобі щось показати", — передав він подумки. Я з іронією подумала, що зараз відкриється портал і мене заберуть на космічний корабель. Стало смішно, та потім відчула, що з ним жартувати не варто, бо щось може статися. Я злякала, але нічого не відбувалося. Силует зник. Через кілька хвилин я перейшла в стан напівдрімоти.

Дивний це був стан. Точно не сон, бо сни в мене яскраві. Усе було в тумані, незрозуміле. Тому я не одразу второпала, що бачу та де я перебуваю. А я була серед дітей різного віку. Їх було багато. Простір, у якому вони перебували, нагадував великий покинутий будинок, оповитий білою пеленою. Свідомість у всіх була загальмована. У напівдрімоті я почула: "Допоможи їм". Але я могла лише спостерігати, адже сама перебувала в стані анабіозу. Через деякий час я усвідомила, що до дітей прийшли їхні мами. Діти раділи — їх забирали додому.

Я розплющила очі й побачила зовсім близько біля себе дитячу ручку. Дитина тримала в руці яскраву коробочку. Я підвела голову, щоб краще розглянути, але видіння повільно розчинилося в повітрі. Я схопилася. Усе було так яскраво! Знову класичне ясновидіння — картинка в просторі кімнати. Мене трясло, тілом проходили енергетичні хвилі. Ввімкнула світло, вийшла на балкон. Довго заспокоювалася. Нарешті змусила себе лягти в ліжко. Десь далеко я знову відчула "сірого володаря". Навіщо йому допомагати дітям? І яка моя роль у цьому? "Хоч би що ця ситуація означала, я люблю тебе", — сказала в темряву. Але відповіді не почула.

***