Інопланетянин, 20 вересня 2018

Як тільки я допустила існування позаземних цивілізацій у нас на планеті — одразу відчула, що за мною знову спостерігають.

Сьогодні, подивившись відео Анаїс, я побігла до Тані.

— Що я тобі зараз розповім! Інопланетяни не просто існують, вони можуть вступати в стосунки з людьми, — випалила я.

— Ага, і з ким у тебе роман: з рептилоїдом чи сірим?

— Поки що ні з ким, але хто знає? — хитро всміхнулася я. — Тань, я дізналася, що більшість істот у нашій частині Всесвіту — гуманоїдного виду, тому ми подібні фізично. І всі ми маємо почуття, тому можемо відчувати симпатію одне до одного. Такі "міжпланетні" взаємини доступні не всім і приховані від сторонніх. Спілкуватися з людьми можуть інопланетяни найвищого рангу. І зазвичай люди не пам’ятають такі контакти. А все тому, що стосунки розвиваються через ментальне поле — часто уві сні.

— Так-так, пригадую заголовки в жовтій пресі наприкінці дев’яностих: "Вагітна від інопланетянина", — єхидно зауважила Таня. — Але ти продовжуй.

— Такі зв’язки утворюються завжди за взаємною згодою. Хоча людям все одно потім блокують пам’ять, адже усвідомлення того, що ти, землянин, контактував із інопланетною расою, може завдати шкоди психіці. А поцілунок або секс із інопланетянином можуть взагалі призвести до божевілля.

— Я б точно з глузду з’їхала ... — Таня закотила очі.

— Іноді такі зв’язки на одну ніч, а іноді тривають роками. Усе так, як серед людей. З однією лише відмінністю: кохають одне одного не фізичні тіла, а астральні чи ментальні, але відчуття від того ті самі. Якщо стосунки тривають довго, то інопланетяни опікують своє візаві. Таким людям щастить у житті, але може бути і навпаки — за образу можуть мститися.

— Господи, Світлано, навіщо тобі ці прибульці? Мало тобі іншого виміру?

— Просто Анаїс розповіла легенду походження сірих інопланетян, і в мене щось тьохнуло всередині.

— Дивно, що тільки тьохнуло, а не привиділося чи почулося…

— Таню, у мене й так дах їде, а ти ще й знущаєшся! Можеш просто вислухати?

— Гаразд, вибач, я слухаю. Але для початку поясни, хто такі "сірі інопланетяни"?

— Пам’ятаєш, як зображують класичних інопланетян: маленьких, сіреньких, із великими чорними очима-мигдалинами? Ось такі самі "сірі", тільки під два метри зростом і з накачаними біцепсами. Вони володіють супертехнологіями. Здебільшого вони ворожі до людей, але є винятки. Також є окрема каста сірих, які харчуються людським м’ясом. Пам’ятаєш фільм "Веном"? Ось щось подібне, лише без симбіозу. У сірих притуплені емоції та розвинений інтелект. Це якщо коротко.

— Ого! То що там за легенда?

— Один плеядянський бог покохав богиню з іншої галактики…

— Який бог? — перебила мене Таня.

— Плеядянський, із сузір’я Плеяд.

— Ну-ну, продовжуй.

— Так-от, богиня була заміжня. Тоді він, щоб відвоювати її, зібрав армію та завоював усі планети сузір’я Плеяд, а потім пішов війною на сусідню галактику — завоював її. І ось кохана перед ним, та замість того, щоб прийняти його кохання, вона обирає свободу та вбиває себе. Він втрачає сенс життя, впадає в розпач. Тоді Вищі сили — чи то на знак покарання, чи нагороди — змінюють його природу. Він частково втрачає людську подобу: обличчя спотворюється, шкіра сіріє, але його сила зростає в сотню разів. І він стає родоначальником нової гуманоїдної раси — сірих.

— "Зоряні війни" відпочивають. Анаїс не пробувала сценарії писати?

— Думаю, скоро почну я… Таню, я знаю цього родоначальника сірих! Це він був графом Дракулою в моєму сні, де я відчувала жах від неминучої смерті. У мене зв’язок із цим "сірим володарем"! — майже прокричала я.

— Вітаю тебе! Як ти дізналася, що у вас є зв’язок?

— Я просто відчула!

— Так, звичайно, відчула.

— Гаразд, я просто давно збожеволіла... Такий варіант влаштує?

— Ну, не ображайся, — Таня стала серйозною. — Почуття справді ігнорувати не можна. Що ще ти знаєш?

— Я запитала у Всесвіту: "Як я пов’язана з ним?" І почула: "Ти знаєш його таємницю".

— Яку таємницю?

— Він усе надмірно відчуває: і любов, і біль! Хоча сірі — беземоційні. Вони живуть розумом, а не почуттями. Ну от, знову монстр, який вміє відчувати. Це мене переслідує.

— Я не знаю, що тобі сказати — це фантастика якась. Можу лише поспівчувати чи позаздрити твоєму багатому внутрішньому світу.

"Як було б нудно жити без інопланетян! Іншого виміру мені вже мало", — іронічно думаю про себе.

Відтепер за мною спостерігає ще "сірий володар": його чорний силует я вловлюю у своєму ментальному полі. Я намагалася з ним говорити, але він неприступний.

Але чому ж все так? Усе життя мене приваблювали неоднозначні чоловічі образи — ті, в яких під злою безжальною маскою лиходія ховається чуйна емоційна натура, здатна любити. Я думала, що після того, як знайшла свою чоловічу половинку душі, дізналася, що він грав роль Темного Лорда, усе прояснилося. Але це не так. Мені досі подобаються образи антигероїв.