День народження, 6 червня 2018

Сьогодні мій тридцять шостий день народження. Сиджу з донькою у своєму Чарівному місці та пишу ці рядки. Тут так гарно, довкола польові квіти, смарагдова трава, спів птахів. Час умиротворення.

Якби мені дали вибір між любов’ю та пізнанням, я вибрала б любов. Але любов без пізнання неможлива. Як можна любити, не пізнавши себе? Тому зараз я вибираю пізнання. Як багато в мені скорботи за втраченою собою! Це не про знання минулих життів чи позаземний досвід, а про те трансцендентне відчуття, яке пов’язує  мене з усім у Всесвіті.

Знання та пізнання — це різні поняття. "Знання примножує скорботу", — сказав мудрий Соломон. Розкладаючи світ на кварки, щоб зрозуміти принципи його будови, люди не стають щасливими. Але визнавши, як неймовірно влаштоване життя, як точно працює цей абсолютно складний механізм, ми осягаємо велич Творця. І в цьому захопленні поєднуємося з ним і почуваємося живими, а отже, щасливими.

У мене іноді бувають моменти, коли я дивлюся на все очима прибульця з іншого виміру й дивуюсь усьому. "Я на Землі, у матеріальному світі! Як же це неймовірно круто!" — звучить у мене в голові. Але за хвилину цей стан проходить, я відволікаюся й знову "засинаю" — впадаю в стан пересічного землянина.

Цей день народження — як певний рубіж. Я озираюся в минуле й підсумовую життя. Я виросла. Стала для себе й батьком, і матір’ю. Усі претензії до батьків зникли. Залишилися лише добрі людські стосунки. Зв’язок між поколіннями за жіночою лінією роду відновився — бабуся подумки примирилася зі своєю мамою, і енергії побільшало. Що ж далі?

 Донедавна я не хотіла нічого змінювати в особистому житті. Мені добре самій. Але, мабуть, настав час розгребти й ці авгієві стайні. Відчуваю давній страх, пов’язаний із чоловіком, десь глибоко всередині мого єства. Я навіть сама собі в цьому не зізнаюся. Щось хвилює до крові, вірніше, до глибини душі. Ось де можна зустріти істот страшніших за демонів.

***