Ікари, 14 марта 2018

Учора, після зустрічі з Маргаритою, коли я засинала, побачила свою іскру без жодних зусиль та концентрації. Вона була не маленьким клубочком енергії, а велетенським північним сяйвом: наді мною в кімнаті іскрилися тисячі згустків енергії. Така краса довго не давала заснути. Це означало одне — моя внутрішня енергія зросла.

Але сон був неспокійним. Здавалося, свідомість вирувала: з величезною швидкістю уві сні калейдоскопом змінювалися фрагменти подій, пейзажі, люди. Я прокинулася вночі від того, що моє тіло вібрувало. Ні болю, ні страху не було — було відчуття: ось воно! Як же скучила за цим! Я відчувала давно забуту ейфорію.

О третій годині ночі від Марго надійшло повідомлення в месенджері: "Прийшла додому, подумки продовжувала вести енергетичні процеси у твоєму тілі. До речі, уважно подивилася твоє бажання керувати літаком — за цим побачила істот, вони, як "ікари", тільки з сильно обпаленими або відрубаними крилами. Почала зчитувати інформацію глибше, вийшла на ангелів, архангелів. Ікари мали зв’язок з якимось із богів, потім їх позбавили таких можливостей або вони їх втратили в насильницький спосіб. Поєднала їх із центром Землі. По крихтах стала їх відновлювати. Вони сказали, що навіть не мріяли повернутися до своїх витоків, думали, що це втрачено назавжди. Щось прийшло через тебе дуже давнє, інформація про літаючих людей, яка збереглася і пам’яті Землі…"

Я відразу відкрила в телефоні Google і надрукувала "Картинка ікар". Побачила людину з великими гарними крилами. Згадала давньогрецьку легенду про Дедала та Ікара. Що таке Марго бачить в мені і як я пов’язана з цими ікарами? Уявлення не маю.

Маргарита просила мене почати роботу: показати ікарам нові світи, заповнювати енергетичний простір, що звільнився в мені, "всім необхідним", перевести себе "в природний стан". Я просто подумки з’єдналася з центром Землі й заснула.

Сьогодні вдень була в постійному русі, багато їздила у справах. Усе легко вдавалося. Я справді відчула, що транслюю чоловічі енергії й це мені сподобалося.

Коли прогулювалася, то зосереджувалася на зв’язку з центром Землі. Але уявляла вогняне земне ядро, яке пам’ятала з підручників географії. Проростала в землю ногами, діставала до ядра пальцями ніг і піднімала вогненну енергію у своє тіло. Це наповнювало мене силою. З’явилося відчуття любові до Землі, як до рідної сестри. Але я пам’ятала про свій безтілесний світ-дім далеко за межами планети. Пам’ятала також про важливість рівноцінного енергообміну. Тому транслювала земну енергію в космос, а рідну енергію спускала через себе знову до надр Землі. Виходив енергетичний кругообіг.

Від такої практики я відчула, що змінилася психічно. Важко описати таку зміну. Це ніби раптом відчути в собі суперздібності. Моя впевненість у своїх силах зросла стократно. Я почувала себе всемогутнім напівбогом.

Цікава практика Маргарити: дієва та сильна.

***