Астрал, 25 квітня 2017

Мені знову наснився напівсон. Я була в сільському будинку серед багатьох людей, які чекали своєї черги до місцевої знахарки. До мене підійшла старенька, запросила без черги увійти в кімнату. І сказала: "Ти можеш йти першою за правом роду, вона на тебе чекає".

Я увійшла й побачила високу худу жінку. Вона була не дуже старою: на вигляд років шістдесяти. Сиве волосся акуратно було зібране в пучок, вдягнена в сукню модного покрою, руки доглянуті, погляд пронизливий і усвідомлений. Жінка жестом покликала мене за ширму вглиб кімнати. Там посадила за маленький столик біля вікна, сама сіла навпроти. Ми довго про щось говорили, та я не пам’ятаю жодного слова. Після розмови вона відчинила вікно й сказала мені: "А тепер лети!" Я довго літала над незнайомими мені сільськими вуличками, садами, полями. Коли розплющила очі, відчуття невагомості та блаженства ще довго не покидало мене. Увечері я розповіла сон сестрі, підсумувавши його словами:

— Здається, в астралі я зустріла нашу родичку.

— Чому ти вирішила, що то був астрал? Як на мене, звичайний сон, простий сюжет.

— Так, але відчуття незвичайні. Я так давно не літала! Скучила за цим.

— Діти часто переживають відчуття польоту в снах. Що тут незвичайного? — Таня, як завжди, була скептично налаштованою.

— Так то ж діти, а не тридцятип’ятирічні жінки! Я вже не росту.

— Ти знову хочеш сказати, що різниця між астралом і сном полягає у яскравості відчуттів?

— Саме так. Але є ще кілька ознак. В астралі можна відчути не лише політ, а й смак, і тактильні відчуття — гарячий поцілунок або крижані руки на шиї, наприклад. А взагалі, знаєш, я якось курила в астралі. Це була така насолода! Вдихаєш дим, він теплим туманом обволікає твої легені, потім повільно його видихаєш. Вдих — видих. Кайф!

— Ти ж ненавидиш сигаретний дим?

— Тільки не в астралі. Я після такого напівсну спробувала закурити в земному житті. Було гидко. Тому зрозуміла — ніколи не зможу зловити такий кайф, як у іншому вимірі. Тут усе набагато грубіше.

— Ну в снах усе не так, як у житті.

— До речі, у нижньому астралі візуально все якраз так, як у житті. Він, як тонкоматеріальний відбиток нашого світу, але там немає минулого та майбутнього — все існує відразу, — зауважила я.

— Ти ще скажи, що тільки в астралі можна побачити свої руки, а у звичайному сні — ні.

— Ну це всі езотерики знають: якщо сон здається занадто реалістичним, то потрібно подивитися на свої руки, і якщо їх побачиш, то ти в іншому вимірі.

— Та я знаю, — закотила очі Таня.

— А ще астрал не забувається. Я ось пам’ятаю всі свої астральні подорожі — вони не стираються з пам’яті.

— А про що говорила з родичкою — не пам’ятаєш, — посміхнулася сестра.

— Це інше. Значить, у розмові була інформація, до якої я ще не готова. З часом усе відкриється. Я можу не пам’ятати, що робила в неділю тиждень тому, а ось що робила в астралі років десять тому — дуже навіть пам’ятаю. Яскраві відчуття врізаються в пам’ять назавжди.

— Так навіщо була потрібна ця зустріч з родичкою?

— Я не знаю. Здається, вона була знахаркою, до неї приходило багато людей. Але я не пам’ятаю, щоб хтось розповідав про таку в нашому роду.

— Я також не уявляю, хто це така.

Пізніше я розпитала маму про таку родичку. Вона згадала, що її свекруха розповідала про свою бабусю Анастасію, яка молитвами лікувала людей, була цілителькою.  Можливо, в астралі я зустрічалася зі своєю прапрабабусею.

***