Перемкнути передачу, 2 листопада 2016

Сьогодні вночі я вирішила нікуди більше не поспішати. Ніколи. Просто жити кожним днем: насолоджуватися їжею, погодою, сном, неробством або, навпаки, прибиранням у квартирі. Вирішила не чекати на відпустку та побачення з морем. Не чекати нічого. Уже все відбулося в моєму житті: я виросла, вивчилася, працювала й покинула роботу, знайшла улюблену справу, покохала, розлюбила, вийшла заміж, народила доньку… Що далі? А далі, власне, саме життя. До кар’єри та надмірного багатства я байдужа. Люблю подорожувати, але подорожі є одним із видів задоволення. Я приймаю всі радощі, якщо вони приходять самі собою, не женуся за ними, не обмежую себе, але й не балую. Вирішила не ставати на шлях духовного просвітлення. Тому що це все одно шлях, а я не хочу нікуди йти. Хочу просто спостерігати, як тече навколо мене життя і як воно мене гойдає на своїх хвилях. Після таких роздумів наступного дня мої психологічні реакції змінилися. Самі собою. Без зусиль. Я раптом перестала відстоювати свою правоту.

Ситуація була життєва: треба було "перевзути" автомобіль. Я попросила Женю, колишнього чоловіка, допомогти мені й показати дорогу до нашого гаража, в якому я не була вже років із десять і в якому зберігалися зимові шини. На подив, він погодився.

Гараж — за містом, і вся дорого до нього у ямах. Треба їхати зі швидкістю близько десяти кілометрів на годину по глибоких вибоїнах. Женя почав говорити, що я не на тій передачі їду: треба на першій, а я на другій, що авто гроблю і взагалі, чому це я не в окулярах, адже сліпа, як кріт. Він завжди намагався мене контролювати за кермом автомобіля. Я сказала йому правду: "Я тобі не вірю, що потрібно на першій передачі їхати, мене вчили інакше". У відповідь — багато слів, роздратування та гнів.

— Жень, що тобі важливіше: бути правим чи бути коханим? — напрочуд спокійно запитала я.

— Бути правим! — відповів він і заспокоївся. — Не знаю, чому, але з тобою мені важливо довести свою правоту, — зізнався він.

— Добре, ти маєш рацію, — сказала я й перемкнула передачу. Раніше я б сперечалася, відстоювала свою точку зору або просто мовчки зробила б по-своєму. Але сьогодні щось всередині мене відпустило ситуацію. У Жені, мабуть, є причини бути таким нервовим, але я їх більше не маю. Після цієї розмови в просторі біля мене блиснула маленька іскра.

***