Розділ 5

Дорогий щоденнику,

Я не розумію, чому мені так важко. Я намагаюся впорядкувати свої думки, але вони все одно блукають навколо нього. Вчора, після тієї зустрічі з Даніелем, я не могла змусити себе залишити його образ позаду. Наче частинка мене досі з ним. Я звикла контролювати свої почуття, але не можу змусити себе забути його очі, його сміх, навіть те, як він звертається до мене. Моя сором'язливість поглинає мене, коли я думаю про це, але чим більше я намагаюся тримати відстань, тим більше відчуваю, що хочу бути поряд з ним. Чи це може бути щось більше, ніж просто привабливість?

Евелін закрила щоденник і відклала його вбік. Це був єдиний спосіб, як вона могла виразити свої найпотаємніші переживання.

Дівчина знову почала працювати. Її руки автоматично творили прекрасні букети, але її розум був далеко. Вона не могла позбутися думок про Даніеля. Його обличчя, його слова, їхні розмови... Це було настільки нове і зворушливе для неї, що вона не могла зрозуміти, чи це тільки тимчасова прихильність, чи щось більше. Але, навіть якщо це щось більше, вона не була впевнена, що готова до цього.

—

Міллі і Евелін тільки почали готуватися до обіду, коли до майстерні увійшла жінка. Вона була високою, з виразними рисами обличчя, сірими очима, які м'яко вдивлялися в навколишній простір, і з темним, трохи хвилястим волоссям, зібраним у елегантний пучок. Її стиль був вишуканим, і кожна деталь її образу говорила про багатство і витонченість. Легкий шовковий шаль, що обвивав її плечі, а також класичне чорне пальто з тонкою вишивкою на манжетах виглядали надзвичайно елегантно. На ній була темно-синя сукня, пошита з розкішної тканини, яка чудово підкреслювала її постать, і неодноразово ловила погляди відвідувачів.

Міллі посміхнулася і привітно сказала:

— Нора, рада бачити! Як ви?

Нора, злегка нахиливши голову в знак ввічливості, протягнула руку для привітання.

— Чудово, дякую, Міллі. Як завжди, радість бачити ваші роботи. Як ви знаєте, це не перший раз, коли я до вас звертаюся. Цього разу, як завжди, хочу замовити квіти для свята.

Евелін мимоволі захопилася її елегантністю і манерами. Здавалось, кожен її рух був розміреним і спокійним, що надавало їй особливої аури багатства. Вона була справжньою дамою, з усіма тими рисами, які свідчили про її становище у суспільстві.

— Це буде бал на честь мого чоловіка, — продовжила Нора, сидячи за столом, і її голос звучав спокійно та мелодійно. — Він обожнює ці святкування, а тому ми орендуємо замок під Лейпцигом, у Замку Хоензацбурга. Це місце з неповторною атмосферою — таке, що ідеально підходить для вечора, сповненого вишуканості і романтики. О, я б дуже хотіла, щоб ви обидві прийшли. Це буде дуже важливий момент для мене.

Евелін і Міллі обмінялися поглядами. Обидві були захоплені пропозицією. Замок Хоензацбург, розташований у самому серці природи, був ідеальним місцем для такого урочистого заходу.

Нора продовжила:

— Я бажаю, щоб квіти відповідали атмосфері цього величного місця, тому хотіла б, щоб ви допомогли мені з вибором.

Вона дістала зі своєї сумочки декілька журналів із дизайнерськими ідеями та поклала їх на стіл перед дівчатами. Міллі, як завжди, була готова слухати клієнтку.

— Я думала про гербери, гіпсофілу, іриси, а також півонії. Це все квіти, які мені завжди подобалися, — сказала Нора, злегка поміщаючи перед ними свої варіанти. — А що ви про це скажете? — звернулася вона до Евелін.

Евелін трохи завагалась, вивчаючи сторінки журналів, а потім мовила:

— Я вважаю, що смородинові гілочки добре підходять до такого заходу. Вони ніжні й елегантні, і прекрасно доповнять ці квіти, не забиваючи їх. Вони додадуть природного вигляду і створять таку гармонійну атмосферу, яку хочеться відчути на балу.

Нора уважно вислухала, і її обличчя прояснилося. Вона кивнула головою, погоджуючись з думкою Евелін.

— Ви маєте рацію. Смородинові гілочки прекрасно підходять для цього. Давайте додамо їх до композицій. Я хочу, щоб усе виглядало витончено і не надто вишукано, адже саме ці моменти роблять свято справжнім. До речі, про плаття... Я вже замовила пару варіантів у своїх дизайнерів, але я думаю, що вам обов'язково потрібно знайти щось легке, витончене, у пастельних тонах. Як щодо цього?

— Ми все зробимо, як треба, — відповіла Міллі, — на нас завжди можна покластися.

Коли Нора готувалася покинути майстерню, вона повернулася до Евелін і Міллі з усмішкою.

— Бал запланований на 21 травня, — сказала вона м'яко, а в її голосі відчувалась нотка впевненості. — Як тільки квіти будуть готові, дайте мені знати. Ми надішлемо машину, щоб забрати їх без зайвих турбот. До зустрічі на балу!

Коли Нора вийшла з майстерні, Міллі посміхаючись, звернулася до сестри:

— Знаєш, Евелін, якщо на балу буде шанс, постарайся подружитися з Норою. Вона справжня сваха з досвідом. Можливо, вона допоможе тобі знайти ідеальну пару, якщо, звісно, ти не плануєш будувати стосунки з Даніельом.

Евелін поглянула на сестру і невимушено зітхнула. Це було питання, яке вона вже давно тримала в собі. Вона ще дуже сумнівається в своїх почуттях до Даніеля. Їй важко було вирішити, чи готова вона до нових стосунків, чи боротися на самоті з тими болючими спогадами від минулого.

— Я... не знаю, Міллі. Мабуть, я ще не готова. — її голос був м'яким, але все ж трохи розгубленим.

Міллі, побачивши її невпевненість, доброзичливо посміхнулася і торкнулася її руки.

— Не поспішай, сестричко. Ти ще маєш час все зрозуміти. Але якщо захочеш, Нора може стати хорошою подругою і порадницею в цих питаннях.

Евелін кивнула, задумавшись. Міллі завжди була тією, хто могла побачити більше, ніж інші, навіть якщо сама Евелін іноді не готова була це прийняти.