Рівень, який не питає дозволу.

Другий день без instagram відчувався інакше.

Не так різко, як перший.

Але більш  порожньо.

Ніби вона вже прийняла, що нічого не оновлюється.

І саме це було дивним.

Христина сиділа на підлозі біля ліжка.

Поруч лежав відкритий блокнот.

Той самий - без написів.

Кілька сторінок уже були заповнені.

Нерівно.

Без структури.

Без " ідеального тексту".

І це було новим.

Мімі лежала поруч, іноді підіймаючи голову, коли Христина змінювала положення.

У кімнаті було тихо.

Занадто тихо для людини, яка звикла постійно щось знімати.

Вона взяла телефон.

Не для того, щоб щось перевірити.

Швидше - по звичці.

Екран загорівся.

І в цей момент він завібрував.

Невідомий контакт.

Христина завмерла на секунду.

Потім відкрила повідомлення.

" Доброго дня, Христина."

" Ми звертаємося до вас через парнерське агенство міжнародного бренду "About You" ( Німеччина)."

Вона не рухалась.

Очі просто перечитувала рядки.

Живий ( офлайн) захід у Києві.

17.01

Закритий формат.

Обмежена кількість інфлюенсерів.

Чим далі вона читала, тим сильніше відчувала, як щось всередині змінюється.

Не емоційно.

Глибше.

Наче її життя тихо зрушили вперед без її дозволу.

" About You."

Це було не просто знайоме ім'я.

Це був рівень.,який вона бачила у стрічці багатьох інших популярних людей-блогерів.

Але  ніколи не у своїх повідомленнях.

Вона перечитала ще раз.

Повільніше.

Рекомендація.

Чернігів.

Організатори.

Агенство.

Все складалося в одну лінію.

І це виглядало занадто реально.

Христина повільно видихнула.

- Це не випадково... - тихо сказала вона.

Мімі підняла голову.

Христина усміхнулася, але в цій усмішці було більше напруги, ніж радості.

Вона встала і пройшлася по кімнаті.

Київ.

17 січня.

Це вже не було " ідеєю".

Це було рішенням, яке чекало.

І вперше за ці дні вона відчула не порожнечу.

А навпаки - занадто багато всього одразу.

Instagram мовчить.

Контент стоїть на місці.

Ритм зупинився.

І саме зараз х'явлається шанс.

Не маленький.

Тихий, після якого вже не повертаються в той самий стан.

Вона знову подивилася на телефон.

Повідомлення було там.

Реальне.

І вона не відповіла ( і навіть не одразу повірила)

Не тому, що не хотіла.

А тому, що розуміла:

після відповіді все зміниться.

Дорогі читачі, хочу вибачитися перед вами за таку велику затримку з продовженням.

Постараюсь далі продовжувати писати і публікувати розділи вчасно.