Поки все ще як завжди!

25 вересня

Ранок почався тихо.

Христина звично зробила каву і сіла за стіл із телефоном та блокнотом. Світло з вікна падало на сторінки, де вже були записані їдеї для нового контенту.

Вона намагалася працювати як завжди.

Виставила світло, поставила камеру на штатив, зняла кілька кадрів для майбутнього відео.

Але щось постійно збивало ритм.

Мімі лежала поруч. Спокійна, уважна,і чомусь надто тиха.

Христина кілька разів ловила себе на тому, що дивиться не в екран, а на неї.

Ніби перевіряє, чи все нормально.

І одразу відганяла цю думку....

26 вересня

Вона вийшла в місто.

Одеса була такою ж, як завжди: шумна, світла, жива.

Христина знімада звичні кадри - море, каву, вулиці, людей.

Але цього разу вона довше затримувалась в кожному місці.

Наче намагалась щось запам'ятати.

Біля моря вона просто стояла.

Без камери.

Без stories.

Тільки хвилі і вітер.

27 вересня

Вдома вона відкрила блокнот ( як і щодня)

Сторінки були заповнені планами, думками, , ідеями, назвами для нових відео.

Вона повільно перегортала їх, поки не зупинилась.

І раптом між рядками рука сама дописала:

" з ким залишиться Мімі під час її поїздки?"

Вона завмерла.

Дивилась на цей рядок кілька секунд.

Потім просто закрила блокнот.

28 вересня

Мімі ходила за нею по всьому будинку.

Куди б Христина не йшла - собака була поруч.

Христина іноді усміхалась і гладила її.

Але довше, ніж зазвичай.

Наче запам'ятовувала дотик.