За тиждень до дня народження Мімі.

24 вересня.

Христина вкотре прокинулась раніше, ніж зазвичай. Осінь вже відчувалася у повітрі: ранок був прохолодніший, а світло за вікном - трохи м'якше, ніж улітку.

Мімі ще спала, згорнувшись маленьким клубочком на ковдрі. Христина  тихо піднялася з ліжка , щоб не розбудити її, і пішла на кухню.

Поки закипав чайник , вона відкрила блокнот.

На сторінці великими літрами було написано:

" 1 жовтня - день народження Мімі".

До нього залишився рівно ТИЖДЕНЬ.

Звичайно вона записала це в блокнот не як нагадування, а більш як ще один спосіб як можна передати свою любов до неї.

Христина завжди святкувала цей день.

Нічого надто великого - просто маленьке свято: нова іграшка, улюблені смаколики, кілька фото і відео для блогу, а також для того щоб був спогад про цей день.Її підписники любили Мімі майже так само, як і вона сама. 

Вона почала записувати їдеї:

Новий бантик.

Міні-торт для собак.

Осінні фотографії у парку.

Мімі тим часом прокинулася і тихо зайшла на кухню. Вона подивилася на Христину, потім на блокнот, і махнула хвостом.

- Так, це все для тебе, - усміхнулася Христина.

Але раптом вона згадала про інше.

На столі лежав телефон. На екра було непрочитане повідомлення , яке вона отримала ще вчора ввечері.

Запрошення на робочу поїздку.

Це мала бути її перша серйозна поїздка для блогу - співпраця, нові знайомства, локації та зйомки. Вона давно мріяла про щось подібне. 

Але була одна проблема.............

Їхати доведеться без Мімі.......

Христина знову глянула на екран 

І тільки зараз усвідомила, що спочатку в договорі була інша дата.

4 жовтня.

Вона тоді ще навіть пам'ятала, як подумала, що це навіть зручно- після дня народження Мімі буде трохи часу, щоб усе спокійно підготувати, зібратися і нормально поїхати.

1 жовтня - день народження Мімі.

4 жовтня - її поїздка.

Це виглядало логічно.

Тоді....

Але потім прийшло оновлення.

2 жовтня - нова дата відправлення.

Христина повільно кліпнула, дивлячись на екран, ніби намагалася змусити цифри змінитися назад.

Але вони не змінювалися.......

Тепер між цими двома датами не було простору.

Лише один день.

1 жовтня - день народження Мімі.

2 жовтня - її поїздка.

Вона повільно опустила телефон на стіл.

І в цю мить усе всередині стало надто тихим.

Мімі сиділа поруч.

Жива.Тепла.Звична.

І саме це відчуття стало найважчим.

Христина закрила очі.

Вона знала, що вибору фактично немає.

Але вперше це "немає вибору" відчувалося не як правило.

А як втрата.

Вона тихо видихнула і обережно взяла Мімі на руки.

- Я розберуся............ - прошепотіла вона , але голос зірвався на півслові.

І вперше за весь час вона не знала, чи це правда.