28.12.2066

Сьогодні вранці сталося те, чого ми вже й не чекали. У келії благочинної раптом ожив старий аварійний приймач — той самий, що працює на сонячних батареях, які тепер ледь тепляться під брудним небом. Зв'язок хрипів, зривався, але ми таки почули інші голоси.

Виявляється, ми не одні. Уціліли й інші монастирі — переважно жіночі та суворі чоловічі скити, де завжди жили в молитві й праці, без усіх цих сучасних гаджетів. Там теж тепер є і небо, і трава, і звірі, і там теж побували ті страшні Херувими. Але вижили далеко не всі. Деякі обителі, особливо ті, що ближче до великих міст або розраховували на електрику й запаси зі складів, зникли безслідно. Голос у радіоприймачі швидко згас, і в коридорах знову запала важка тиша…

… Після обіду матінка-настоятелька несподівано дозволила нам знову виїхати за стіни й привезти ще дітей з міста. Але поставила жорстку умову: брати тільки малюків до семи років. Каже, до цього віку діти ще «безгрішні й чисті», а старші вже надто зіпсовані тим старим світом і технологіями. Від цього наказу чомусь аж холоне всередині. Наче ми відбираємо не живих людей, а товар на ринку… 

… Монастир тим часом повністю зачиняється від зовнішнього світу і переходить на повну автономію. Всі ворота замуровують, хвіртки замикають на залізні засуви. Ми тепер відрізані від усього.

Але найстрашніше відбувається не на вулиці, а всередині. У вільні хвилини, коли сестри збираються біля печі в трапезній, щоб зігріти замерзлі руки, розмови стали зовсім іншими. Вперше хтось пошепки, озираючись на двері, сказав те, про що всі думають, але бояться вимовити вголос. Дівчата почали говорити про жорстокість ігумені та благочинної, які дивляться на чужу смерть з такою холодністю, ніби так і треба. А потім сестра Марія — зовсім тихо, ледь ворушачи губами, щоб ніхто не почув — запитала: «А якщо і Він… не такий, яким ми Його малювали? Якщо Він просто грається нами, як коти з мишами?»

Я одразу ж перехрестилася і затулила їй рот рукою. Але в серці вперше не було обурення. Тільки страх. Тому що це запитання тепер живе і в моїй голові теж.