ГЛАВА 2

" Скільки дівчат мріють стати вродливими та скільки багатіїв віддали б мільйони, щоб жити вічно. А у кожної відьми є така можливість. До вічного життя мені, ще треба багато чому вчитись, а ось наступне закляття, яке я вивчила, давало змогу виправити всі недоліки лиця та тіла або навпаки. Завдяки йому можна стати красунею. В моїй зовнішності мене майже все влаштовувало, але дещо, не то щоб заважало мені жити, але трохи дратувало. І це мої вуха, що стирчать. Ні, вони не були геть великі, але в дитинстві хтось із дітей про це сказав, і в мене воно відклалося в голові. С того часу всі мої зачіски прикривали ненависні вуха. І як мама не вмовляла, ні про які коси чи волосся зібране у хвіст не могло йти й мови.
Вмостившись на стільці, перед дзеркалом, я на цей раз зібрала волосся в ґулю, щоб не заважало. Поглянувши на вуха, мені стало страшно, бо одне діло рухати шафу, а зовсім інше робити щось зі своїм тілом. Зараз вони вже не здавалися мені такими великими. А якщо стане ще гірше? Наприклад вони не зменшаться, а збільшаться, або взагалі відпадуть. І що мені потім робити? Гаразд, прийняла я рішення, якщо станеться щось не так, то і далі носитиму зачіску, яка закриває це неподобство. Рішучим голосом я стала промовлять:

"Відступи природа ти
Перед силою чаклунства
Щоб додати красоти
Та позбавитись каліцтва.
Мої вушка станьте гарненькими."

Витріщившись на вуха, я очікувала зі страхом, що буде відбуватися. Я приготувалась до болісних відчуттів, чи принаймні неприємних, але зовсім нічого не відчувала, а вуха дійсно почали зменшуватись і через мить вже не стирчали. Покрутивши головою перед дзеркалом, я переконалась, результат бездоганний.
Коли я вийшла до мами, моє волосся було заплетено в косу.
- Вау! Ти нарешті наважилася змінити зачіску.- Здивувалась матуся.- І з чого ти вигадала, що в тебе вуха стирчать? Гарні, акуратні вушка.
-Так мамо, мабуть, просто надумала.- погодилася я.
-Тобі так гарно з косою. Ти якась геть інша.
- Сто відсотків інша."
Полінка відірвавшись від щоденника замислилась над тим, а що б такого вона хотіла змінити у своїй зовнішності. Аналізуючи, перебирала в голові й знайшла те єдине.
Над її верхньою губою була невелика родимка, яка, як вважала дівчина, псувала її зовнішність. Але перед тим вона хотіла спробувати щось менше радикальне.
Саме сьогодні Поля збиралась піти на манікюр та корекцію брів. Це саме те, щоб спробувати. Після магічних слів, нігті на руках почали рости та коли зупинились, то вже були потрібної довжини та форми. Відразу після цього почав проявлятися рожевий колір. Чому рожевий? А тому, що саме таким дівчинка його й уявляла. Потім передумала і змінила  білим, на безіменному пальці кожної руки та домалювала по зірочці.
- Жуля, ти тільки поглянь. Такого гарного манікюру мені не робили в жодному салоні. І головне, швидко та безкоштовно.
Кіт лише на мить поглянув на господиню та продовжив вилизувати себе.
Далі на черзі були брови. Чаклунство і тут не підвело. Вони вийшли ідеально рівненські й процедура виявилась зовсім безболісною.
- Більше моєї ноги не буде в салонах краси. Жульєн, може все ж оціниш, якою гарнюнею я стала. - Але кіт навіть не повівши вухом, продовжував займатися своїми стравами.- Бачу, тобі це не цікаво. Ну і хай. Зараз і тобі вискубуємо брови та вуса.
Зненацька кіт, невдоволено м'явкнув, зістрибнув з ліжка і стрімголов вибіг, ледве не врізавшись в Юлю, яка саме заходила до кімнати дочки.
-Чого це він такий скажений?- Здивувалася мама.
-Навіть не знаю. Може щось вкусило.
-Що в тій голові, не зрозуміло.
- А я собі нігті та брови зробила.- Полінка простягнула руки перед собою, заспокоївши себе, що майже і не збрехала.
- Дуже гарно. - Юля роздивлялась нігті. - Наступного разу і я в цей салон запишусь. Бездоганно зроблено.
- А ще, я, нарешті, наважилась та завтра піду видаляти цю родимку.
- В мене на завтра є плани, але я скасую їх та піду з тобою.
- Ні-ні, мамо, не треба. Я вже з Ірою домовилась, ми разом підемо. Не ображайся, але я вже доросла і буду почуватися не досить зручно, якщо прийду з мамою.
-Як скажеш. А ображатися я і не думала. Мені дуже приємно бачити як ти стаєш самостійною людиною.
Коли Юля пішла, Поля подзвонила подрузі та домовилась зустрітися завтра о п'ятнадцятій біля салону краси.
" Закляття, це всього лише інструмент. Як завдяки сокирі один наколе дров, а інший, з того ж самого шматка дерева, зробить скульптуру.
Начебто обидві справи корисні, але ж підхід геть різний, як і результат. Саме це і не давало мені спокою. Я хотіла знайти нове застосування закляттю. Мені стало цікаво, а чи можливо зробити навпаки якусь частину тіла потворною, а потім повернути як було. Експериментувати над собою було безглуздо, раптом щось піде не так, тому моєю піддослідною повинна була стати свиня, яку тримала бабуся. Сказавши мамі, що піду провідаю бабусю, я поклала магічну книгу у торбинку та пішла. По дорозі, мені здавалось, ніби всі, кого я зустрічала, дивилися тільки на мої гарні вушка. Це було приємно і я почувалася дуже впевненою та щасливою.
Бабусі вдома не було. Мабуть, пішла провідати подруг. Не гаючи часу, я попрямувала у хлів. Свиня, на ім'я Мая, безтурботно валялася на соломі, але коли двері відчинилися піднялась і побігла до годувальні, сподіваючись, що їй дадуть  поїсти. Знаючі, яка вона прожерлива, я узяла із собою хліба. Варто мені було кинути один шматок в годувальню, як він негайно зник у пащі тварини. Проковтнувши смаколик, Мая терпляче чекала на наступну порцію, дивлячись мені прям у вічі. На якусь мить мені стало шкода її, але я переконала себе, що це аж ніяк не зашкодить свині. Вона ж навіть ніколи не дивилася в дзеркало і не подивиться, тому не дізнається як виглядала до закляття. Чесно кажучи, побачивши своє відображення, вона була б в шоку від своєї зовнішності, як до, так і після. Я взагалі то сподівалась, що поверну все як було до початку, бо Маї то все одно, а ось бабуся мене вб'є.