Щоденник божевільного
05.03.2024
Все просто, мені сьогоді не дуже хочеться писати. Не хочется думати. Але все ж як почнеш, то потім лиш час якого в тебе майже нема може тебе зупинити. Скажу як у мене сьогодні. Сьогодні вперше стикнувся з цим. Розумію що я не цяця і таке було багато в кого. Не секрет що я в Польщі останні п'ять років. Стільки ж працюю там де працюю. Побачив непогане оголошення на роботу. Задзвонив. Все булоб добре але жінка яка вела зімною бесіду. Вкінці спитала на основі чого я тут. Я сказав що маю карту побуту. Вона почала говорити що мені її скасують як я тільки звільнюсь. Завіряю вас що це не так я це говорю вам і так сказав їй. Але я не докінця її зрозумів одразу. Після закінчення розмови до мене дійшло що вона просто м'ягко натякнула мені що мені тут не місце. Важко жалітись на такі дрібниці коли вдома війна. Це однаково коли я подзвонив до друга коли переживав розлучення, до друга який помирав від раку. Яке ж я егоїстичне, не буду казати що.
#943 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
