04.03.2024

     Тиша. Вам знайоме те відчуття коли ти її хочеш? А коли ти її отримуєш. Думаєш: "Бляха а чого так тихо" і стає скучно. 

     Я вже придумав сюжет, який простягається на тисячі сторінок і ділиться на чотири книги. В моїй голові це виглядає геніально настільки, що я боюсь зіпсувати це писмовим результатом. Вам знайомий страх перед закінченням роботи? Мені він знайомий. Я навіть не вічував його присутність. Я просто по невідомій причині не хотів закінчувати почате. Розібравшись і виявивши його у собі. Чесно кажучи мені лекше не стало. Я просто дав цьому явищу ім'я, от і весь результат мого самокопання. Чомуж так страшно закінчувати почата? А тому що за закінченою роботою слідує її оцінка. А не закінчивши тебе ніхто і не перевіряє. Коли ти ще тільки в процесі коли щось твориш для себе але про це всеодно щось і хтось скаже в кінці. А чи не байдуже? Спитаєте ви. Я теж так думаю але по незрозумілій мені причині мені не байдуже. Емоції, це все через них. Я вважаю що їх не можливо контролювати коли вони за тебе взялись як слід. 

     Я ніколи не думав про тих, про кого говорю, чи засуджую, чи просто даю їм чи їхній роботі оцінку як це на них вплине. Тай взагалі це для мене було незначним моментом, долею секунди у хвилині. Чомуж люди носять в собі образу так довго, коли ті хто образив вже давно про це забули і живуть собі як нічого не було?