Вранішнє похмілля після вчорашнього суботнього вечора, який вже давно став відволікаючим маневром від того яким нікчемним може бути твоє життя.
Я памятаю себе малим. Якою я був веселою дитиною. Я так часто сміявся що багато кого це не аби як дратувало. Питання, де я пропустив той момент від вселого наївного хлопчика, до черствого, скурпульозного пісиміста? Що сталось? Я припускаю що трапилось тотальне розчарування. Розчарування в людях, в друзях, в собі кінці-кінців. Ти розумієш на скільки все не просто, і відповідати за помилки іноді приходится роками.