Був сонячний день. Вулицями міста Ліло гуляла дівчинка років десяти, з блакитними очима і світлим волоссям, заплетеним в одну довгу косу. Звали її – Ембер. Її мама, Кетрін Веллі, працювала в крамниці Дюка Морлі, що знаходилася на вулиці Міборн-Хілл. Як розповідала міс Веллі своїй доньці, це дуже дивна крамниця. Дюк Морлі, якому було вже під вісімдесят, завозив до крамниці двадцять вантажівок на день. І відсотків шістдесят товару розвантажував сам. А потім брався за документи і розфасовував його на полиці. Лавка містера Морлі займала три величезних за площею поверхи, а для швидкого підйому використовувалися сходи. Тому підлог на верхніх поверхах не було. Лише стояли сотні стелажів і полиць, шаф і сервізів, вставлених у стіни півколом, які відкривалися при натисканні потрібної кнопки під касовою стійкою. Однак, вже через тиждень, Кетрін Веллі прийшла додому раніше, ніж зазвичай. Як розповіла вона, Дюк Морлі помер сьогодні вранці біля дверей своєї крамниці. Лікарі не змогли йому допомогти. У нього сталася зупинка серця. Крамницю наказала закрити його дружина, Елізабет Морлі. І тепер невідомо, що буде далі.