04 серпня 2023 р.

Сьогодні пройшов мій перший робочий день у ролі фінансиста, можеш мене з цим привітати. Колеги в мене дуже милі, поки що допомагають. По їх обличчю я бачу, що вони не зовсім розуміють, що взагалі я тут роблю. Та й якщо бути відвертою я й  сама цього не розумію. Все своє життя я будувала кар'єру зовсім у інший сфері, і мала в цьому успіх. Ти би сказав, що я роблю помилку і був би на всі сто відстотків  прав. Але зараз повернутись у колишне життя без тебе, я зовсім в незмозі. Але пройде час і я повернусь, я на це дуже сподіваюсь.

Сьогодні мені снився сон, як вперше тебе побачила. Я тобі про це ніколи не розповідала, та ось прийшов час. Тільки ми вже разом не посміємось на цією історією. 

На вулиці була осінь. Холодний вітер тріпотав мою рожеву сукню та біляві локони. Легенькі туфлі були мокрі від калюж, які залишив по собі ранковий дожчик. В руках я тримала новенький блокнот та  перебувала повністю в своїх мріях.  Я тільки-но закінчила роботу і мені як найшвидше хотілось опинилися в теплому і затишному місці, щоб почати писати нову історію. Той день хоч і здавався неприємний, але ця погода мене неймовірно надихала.

А ти .... Ти в той день просто пройшов поруч. Твої зелені очі світились від щастя, я напевно ніколи їх не забуду. Бездоганно виглажений костюм і як завжди твоя улюблена біла сорочка, верхні пуговки якої були розтібнуті. Ти легенько зачепив мене плечем, чи то випадково, чи спеціально. Я цього вже так і не дізнаюсь. 

Тоді ми ще незнали, що доля приготувала для нас, ще не одну зустріч. 

Весь той вечір я провела вдома за чашкою чаю і повністю у своїх думках. Той день став початком написання моєї першої книги. Тобі завжди подобався герой. І ти мене не раз запитував, як я його вигадала. А я тобі завжди відповідала, що списала його с хлопця якого випадково зустріла на вулиці. Але так тобі не разу не зізналась, що той хлопець був ти.  

А десь через тиждень, я сиділа в своєму улюбленному кафе, та милувалась на стару пару, які сиділи в парку на лавці, яка була розташована навпроти. Як почула, що стілець поряд зі мной відвигають і піднявши очі я знову зустрілась с тими зелними очима, які надавали мені спокою не в день не в ночі. Тільки в них вже не було того щастя, а була рішучість і десь далеко печаль. 

-- Привіт - посміхнувся ти. Я не могла відірвати погляду від твоїх очей. 

-- Привіт - нерішуче відповіла я. Я ніколи немогла подумати, що таки чоловік як ти, звернить на мене увагу.  

-- Не хочеш за мене заміж? - видав на одному подиху ти. 

-- Вибач, що? - ця пропозиція викликала в мене тільки нерозуміння. 

-- Це тільки формально - постарався запевнити мене ти. 

-- Не зрозуміла - цей дивний діалог вже почав мене дратувати і в дечому навідь лякати. 

-- Я не хочу одружуватись с тією страшилою. А ти -  гарна. Та й я тобі не потрібен. Від цього моє життя зовсім не зміниться. Ти будеш жити зі мною, але кожен матиме своє життя. Я буду тебе забезпечувати, ти нівчому не будеш мати нужди. 

Як же ти в той момент помилявся. 

-- А ти не думаешь, що я можу бути вже одружена? - з вивозом запитала я.

-- Ну, якщо це правда тобі я бажаю тобі щастя в сімейному житті - посміхнувся ти, а ось очі твої говорили, що визов ти прийняв, і готов йти до кінця. - Тільки ось я не бачу каблучки на твоєму пальчикові - і посмішка вмить стала хитрою. 

В той момент ти був не перевершений, і я сама не розумію як піддалась твоїм чарам і погодилась на цю авантіру. Але ні дня я не жалкувала, що в той день сказала тобі так.

-- Що треба робити? 

-- Все ж таки я прав. Не переживай нічого страшного, поїхали я тобі по дорозі все розповім.

Так я завжди легко пітдавалась на авантюри. І це не раз приводило мене до халеп. Але цього разу я навідь не уявляла куди приведе мене ця стежка. 

-- Мій батько вирішив одружити мене с донькою свого партнера. Але мені це зовсім не потрібно. Я не готов до сім'ї, дітей. І я вирішив, що одружусь перш ніж буде оголошено про заручини. Все просто. Ми одружуємось, ти маєш все що захочеш, я маю свободу. Іноді нам треба буде ходити на вечірки разом, а весь вільний час проводимо окремо. Все просто.

Я не скажу, що все це викликало в мене захват. Ні. Але я завжди любила йди проти правил, плюс природний авантюризм і ось я вже у тебе в машині і ми їдемо до тебе додому.

Будинок до якого ми приїхали був неймовірний. Звичайна дівчина, якою я була ,про життя в такому могла тільки мріяти. Будинок був великий з білої цегли і червоним дахом. Величезні панорамні вікна, з який я  полюбила спостерігати за заходом сонця. Зелений охайний газан з поодинокими деревами, які на перший погляд були розкидані де-ні-де, але якщо трохи придивитись то можна побачити і певний сенс. Невеличкі клумби біля будинку с чарівними червоними та рожевими трояндами. Все було гармонічно і взагалі небуло нічого зайвого.

-- Ось ми і вдома.

Це хоч і був дивний день, але він привів тебе в моє життя, і я ніколи не про що не жалкувала. Я дякую тобі за любов і за кожен день який ми провели разом. 

Кохаю тебе.

Твоя Амелі