День ІІІ

                                                                                                    Где ты моя половина?
                                                                                              Мы как Пьеро и Мальвина
                                                                                                         И наши тени едины
                                                                                                      И любовь непобедима
                                                                               Бумбокс «Где ты моя половина?»

«Привіт, Щоденник! Пройшов всього другий день, як моє життя пішло якось не так. Вчора був дуже насичений день у моєму житті, і мабуть найважливіший. Одним словом, я буду співати… співати дуетом… з Марком. Вчора пан Володимир запропонував мені, щоб я заспівала разом із юнаком. А я згодилась, все ж можливо я щось доб’юся у житті. Батькам я ще нічого не казала, хоча, їм все одно їм байдуже. Через тиждень, ми вперше спробуємо заспівати, а вже через місяць запишуть пісню, а там можливо і знімуть кліп. Я от думаю, можливо з’їздити відпочити кудись? Адже скоро канікули, ще тиждень цього навчання. Сьогодні ще в школу йти…ох…але Вікусю свою побачу, скучила за нею страшенно… а ще Віті дорікнути, адже він так і не прийшов того дня. Сьома година, потрібно вдягатися в школу. До побачення.»
 Вистрибнувши із ліжка, я побігла до ванної, зробивши всі процедури. Ввійшла в кімнату, вдягнувши шкільну форму, зробивши нашвидкуруч зачіску, вибігла із будинку. Щойно закрила двері, як побачила Марка, який стояв біля крутої машини. Ви подумаєте, щ  машин крутих не бачила, в мого батька їх безліч, але я на них ніколи не їздила. А тут так не ждано. Замітивши мене хлопець, підійшов до мене.
 - Доброго ранку, - привітався він перший.
 - Доброго. А що ти тут робиш? Ти не казав, що заїдеш по мене.
 -Хотів зробити сюрприз. А заразом поговорити про пісню, яку ми будемо співати.- сказав юнак, посміхнувшись. Марк подав мені руку, допомагаючи зійти сходами, і відвів до дверей машини, відкривши їх, я сіла. Хлопець швидко, оббіг машину сівши на своє місце, завівши,  ми рушили до школи. – В мене вже є текст і музику пісні, якщо бажаєш почитати слова, можеш знайти в папці, яка лежить на задньому сидінні. А музику я тобі увімкну коли заберу із школи, заразом поїдемо в парк потренуємось.
  Я сиділа і лише слухала його, адже не кожен день за мною заїжджають на такій машині, але все ж я дістала папку і знайшла текст пісні. Тим часом ми під’їхали вже до школи. Я вкинула текст в рюкзак, і вже хотіла було виходити. Як раптом, Марк взяв мою руку, цим затримавши мене, і швидко приблизившись, легенько поцілував в кутик губ. Чесно кажучи я була в шоці. Але мені сподобалось.
 - До скорого, - відповіла я, і вийшла із машини. Дійшовши до дверей школи, я розвернулась, і помітила, що хлопець не зводить з мене очей, але щойно я торкнулась ручки дверей, він завів машину і поїхав.
 Перший урок української літератури, знайшовши потрібний клас, я сіла на своє місце, друга парта коло вікна, і стала чекати свою подругу. Роздумуючи про недавній поцілунок, я не помічала як весь клас на мене дивиться із запитальним виразом обличчя. Раптом за дверима я почула чийсь знайомий голос, і звичайно, той голос на когось кричав. І вже через пару секунд в клас забігає чорноволоса дівчина, і підбігає до мене обіймаючи.
 - Ти чого не відповідала на мої дзвінки і повідомлення?!!! Я вже було почала переживати, що щось сталось!!! – почала вона враз на мене кричати, а я швидко дістала телефон і помітила п’ятдесят пропущених дзвінків і 70 повідомлень.
 - Вибач, я просто була дуже занята, і не брала слухавки, – почала виправдовуватись, я не хотіла казати правди, можливо колись тоді, але точно не зараз.
 - Ага. Бачила я ким ти була занята. – відповіла вона засмученим голосом.- Чому ти мені не кажеш, що в тебе є хлопець? Та ще й не простий, це ж Марк, співак, який подобається всім дівчатам в країні. А ти навіть не сказала мені. Подруга ще називається.
 - Та не зустрічаюсь я з ним! Я тобі казала і буду казати, мені не потрібно хлопців, мені поки що і самій добре. А те що він сьогодні мене підвіз до школи, я тобі пізніше розповім. А зараз давай налаштуємось на урок. – сказавши це, я дістала книгу і стала повторювати домашнє.
  Через десять хвилин почався урок,  саме цей урок мені найбільше подобається, на ньому легко получити оцінки. Весь урок я не могла забути той легенький поцілунок, він все не йшов з моєї голови. Віка це помітила, але нічого не казала. Я не слухала вчительку, просто сиділа і дивилась у вікно. Так пролетіли і всі інші уроки.
  Після останнього уроку, подруга схватила мене за руку і повела до стадіону. Мабуть їй все ж не терпілось дізнатись, чому Марк підвіз мене. Дійшовши, я сіла на лавку, а Віка стояла тупаючи ногою чекаючи розповіді.
 - Ну… я чекаю пояснень.
 - Одним словом: я познайомилась з ним у суботу, коли мала гуляти із Вітьком… - на протязі години я розповіла їй все, ну майже все. Я не сказала, що маю співати разом з ним в дуеті. – Загалом мені зараз потрібно йти, тому що Марк вже тричі телефонував. До завтра. – сказала я, чмокнувши її в щічку і побігла.
  Як я і думала, Марк стояв на подвір’ї школи і чекав мене. Підійшовши до нього, я помітила, як всі хто був на подвір’ї вирячились на мене. І враз одна дівчина із менших класів закричала, що це Марк Мародіта. Не встигнувши і кліпнула, як біля нас зібралися все дев’ятикласниці, а за ними ще бігли восьмикласниці. Юнак швидко зреагувавши, взяв мене за руку і повів до машини, відкривши двері я сіла, не встигнувши нічого зрозуміти, як ми вже їхали до відомого нам парку. Припарковавши машину, ми пішли до того місця де я зустріла його вперше.
  Марк приніс маленьку колонку, і підключив до неї телефон. Я й зовсім забула, що взагалі не читала слова. Діставши їх із рюкзака я швидко переглянула слова.
 - Ну що починаємо? – запитав Марко.
 - Так, - погодилась я, і хлопець увімкнув музику. Перший раз ми прослухали її, а на другий почали співати:
 
Lyrics to Моя мелодия by 5sta Family feat. DJ Pankratov
Я за тобою по пятам
Ношусь в заоблачные дали.
Я так любовью занята,
Земли не чую под ногами