Щоденник: а що якби?..
День дев’ятий. Хмурі думки
Як і погода. Хоча вони вже давно живуть в моїй голові. У мене так багато думок, але так важко їх написати. Я знаю це. Я цілий день просто плачу. Я хочу померти. Втекти від цього всього. Я хочу виговоритись, але не маю кому. Я хочу позбутись цього. Мого тупого життя. Нікчемного . Ненависного. Я хочу втекти від провини. Я не хочу нічого більше відчувати. Мене болить горло через недосказаність. Мені стає все більш важко контролювати себе, свої думки. Я хочу втекти від себе. Я слухаю музику, яка лиш більше мене вбиває. І помираю. А потім роблю вигляд, що я жива і здорова. Я мрію про таку велику кількість речей. І не вірю, що це може стати реальністю. Я вже тиждень прогулюю навчання. Я не уявляю як маю відпрацювати. І ненавиджу себе за це. Я ненавиджу себе, за те в якому стані мої рідні через мене. І я не знаю як це виправити. Взагалі. І ненавиджу себе за це. Я псую своє життя.
#2248 в Молодіжна проза
#3427 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.11.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
