Щоденник: а що якби?..
День п'ятий
День п’ятий. Черговий день…
Чергові спроби зрозуміти себе…
Чергова боротьба, яку я не можу припинити…
Тому що інакше моє життя припиниться. І ні, я не про смерть…
Я почну просто існувати. Як і більшість людей в цьому світі. Які не хочуть робити вибір, а просто пливуть за течією.
Для мене це найстрашніше. Стати такою як усі. І найбажаніше. Припинити виділятись. Припинити привертати увагу.
Я все ще не знаю чого я хочу. Точніше, я не можу вибрати. Я маю безліч мрій. Які цілком реально втілити в життя. Але вони все ще залишаються просто мріями в моїх думках або нотатках.
Все ще важко бути в контакті з оточенням.
Зміни настрою вибивають з колії. Я все ще не можу спокійно плакати. Просто плакати. Для мене це важка емоція. Яка вимагає безліч сил, яких і так мало.
Я починаю любити себе. Мені починає подобатись моє відображення в дзеркалі. Не все звісно. Частинами. Але я працюю над цим. З перервами. Зі зривами. З величезним страхом. Аля намагаюсь.
Я все ще живу з виною.
Я все ще живу у минулому або нездійсненному майбутньому. Я все ще щодня прокручую в своїй голові всі свої промахи і не можу їх залишити в минулому.
І я все ще в пошуках психолога, який зможе мені допомогти.
Тому що сама я не зможу зрушитись з місця.
Але в мене появилась віра в те, що все буде добре.
Я сподіваюсь…
#434 в Молодіжна проза
#601 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.11.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
