Душа і час

Конгеніяльно, конгеніяльно

Ти йдеш, ступаєш дорогами осени

У світи

І віриш у зустріч, яка неодмінно буде;

Божистий промінь живого

Окреслює знане й незнане тобі,

Нетлінна душа

І ласкавий час

Тебе оточують і промовляють:

Життя –

То є конгеніяльність усього,

Мій друже.

Любов –

То є світло

Присутности.

Ви зустрічаєте кохану душу у безкінечному просторі всесвіту. Як то може статися? А дуже просто: ви були разом одвіку. Це вона, кохана ваша людина, супроводжувала вас під час самотніх подорожей невідомими стежками, це вона підтримувала вас у годину випробувань, вона не давала померти, зупинитися, впасти. Запахами осіннього і весняного лісу, плюскотом моря, голосами птахів. Вона наштовхувала вас на відкриття у невипадкових книжках, які ви брали до рук. Невже ви вважаєте, що світ байдужий до вас?

О ні.

Ви – своїм існуванням – так само були киснем життя для вашої другої половини, для вашого ж ‘я’, втіленого окремо, але ця окремішність відносна й існує лише для того, щоб подарувати вам радість зустрічи.

І от – ви зустрілися.

Ви зустрілися на цій благословенній Землі як дві людини тому, що ваша зустріч, ваше єднання живе у вічності. Час – рухома блискуча стрічка – підвів вас до дня, години, хвилини й секунди, коли ви безпомильно впізнаєте один одного.

Тепер можна подекуди прочитати міркування, що кохана людина – це, мовляв, хтось ‘инший’, особливий, не такий як ви і т.д. То нісенітниця. Кохана людина – це ви, і світ посилає її вам як підтвердження вашої правди.

Ми всі – єдиний промінь. Як малюється картинка на телеекрані пучком електронів, так ми малюємо світ. Промінь оббігає екран з великою швидкістю, й ми сприймаємо зображення як щось таке, що складене з окремих частин. Проте всі вони – шлях єдиного променя. Так і великий, безмірно глибокий світ описаний променем – Богом – з величезною частотою по всіх усюдах, і все, що він породив – накреслив – зобразив – є одним цілим. Ми є частинкою променя і одночасно тим, що він сотворив. Вібрація. Дихання. Кохана людина.

Ми разом малюємо цей чудовий краєвид навколо, дихання наше породжує час, а розум – події. Нема нічого окремого. Вічно живі, ми вічно инакші. І ті ж самі ураз.