Ваш труд – спати й бачити сни. Спати без снів. Пробуджуватися й планувати новий день. Давати собі волю у кожному порухові. Нікому не вклонятися. Нікому не бути винним. Дивитися на світ із любов’ю. Цінувати речі, які вас оточують. Жити.
Неважка робота, скажете ви? Спробуйте.
Хоч який би був простий цей шлях, саме він тримає світ у красі.
Сприйняття й перетворення. Оце й є ваша робота. Тому що коли ви бачите речі як вони є, ви чуєте їхні голоси, знаєте їхні потреби й дляєте їх своїми діями. Ви дихаєте, й кожний ваш життьовий цикл – вдих-видих – оновлює світ.
Ви ступите на цей шлях, а вас зачнуть сіпати питання: ‘Куди? Як? Що це за сонце, ліс і гори? А що ти робиш? А чому?’ Проте який сенс у питаннях? Ви хочете питати чи знати? Якщо знати – ось перед вами дорога, яку крім вас ніхто не пройде.
І перешкоди, з якими ви стрінетеся, будуть специфічно ваші. Їх нема з чим порівняти, вони унікальні. Ви викликаєте їх своїм рухом, своїм полум’яним серцем.
А от здобутки ваші прислужаться всім людям. Такий закон. Добро вільно роздається всім, хто його забажає.