Базовий стан

Тиша – наш базовий стан. Коли тихо в душі, то це означає, що ми на сто відсотків певні себе. Немає сіпанини врізнобіч, ніщо не заважає бачити й чути, ніякі солодкі образи ззовні не перемикають увагу й ми спокійні.

Тиша. На людях, що мають внутрішню тишу, усе тримається. Коли цей базовий стан ми відчуваємо повсякчас, то можемо займатися чим завгодно, і все в нас виходитиме належним чином. Інтелект-контролер більше не мішається в наші дії, він лиш фіксує те що ми робимо. Це правильна позиція.

Вслухайтеся у себе. Чи в вас у вухах шумить? Чи є сюрчання або шурхіт – постійний звук, що відбивається у мозку й ніби відділяє ваш внутрішній світ від навколишнього? Якщо є – це слід від плутаних вражень, що вас колись були розхитали. Цей фон не дає вам стати суцільно тихим.

Проживіть два або три дні без звичного потоку вражень. Вимкніть вживану автоматично інформацію. Знайдіть для того спосіб. І хоч як би вам хотілося знов сісти на інформаційну ‘голку’ (телевізор, інтернет, теревені з друзями, поверхове читво – хто до чого прикипів думками), тримайтеся. Заглибтеся в себе. Шум у вухах поволі зникне.

Перед тим як робити це, визначте мету, задля якої концентруватимете тишу. Щось зрозуміти про себе, якусь свою рису. Побачити цілком людину, ситуацію, намір – власний або чужий. Те, що вас дійсно цікавить. Це буде вам противагою до наркотичного бажання повернутися у вир інформації. Серце ваше знає, що без чистого внутрішнього простору ви нічого не побачите.

Вдалося?

Якщо ні, повторіть спробу. Не втішайтеся фразою, що я, мовляв, ‘відчув був полегкість, відчув перерву в думках’. Це не є метою, це просто стан. Різного роду станів будуть сотні і тисячі. Вам треба пізнати себе, пізнати речі як вони є. Відчути, що таке дія. Викувати свій стрижень – от що вам треба. Робіть намічене ще і ще, бо на кону є ваше життя – і я не жартую. Або ви спите (а значить, уже померли), або ви зрячий, живий, кмітливий, відповідальний за результат. Я не описую тут процес заради процесу. У тому, що роблю, я обираю не процес, а результат. Мій процес складається з результатів. Так само належить чинити й вам. Нині потрібний вам результат – це тиша. Працюйте.

Досягнувши тиші, ви можете творити. Ви зрозумієте, що таке твір. Ваш власний твір. Не позірний і поверховий, зітканий із шуму, а соковитий плід твоєї тиші.

Твої твори – то акумулятор енергії (якщо вони правдиві), і ти можеш надихатися ними. Ввійди у свій твір, що є дійсно живим, побудь там. Вийдеш з усією силою космосу. У добру путь!

Треба крутити колесо дгарми. Воно злетить і зіллється з простором.

Мов цуценя, кинуте у вир, розум бурхається у світі. Можна зродити в собі спіральний рух ізсередини назовні і загасити зовнішнє безладдя. Думайте. Якщо ви досягли тиші, у вас усе вийде. Навколо вас утвориться поле спокою, поле щастя.

Єдиний шлях (і ви це самі добре знаєте) – залишити минуле в минулому. Цей безкінечний самогіпноз. Це безкінечне ‘не можу’. Вибух! Вибух світла. От що таке базовий стан.