Наука й науки

Предмет науки – достовірність.

Психологічна достовірність – це дихання істини, що виявляється у балансі почуття й думки. Наука без неї неможлива, як і мистецтво. Думка й почуття нероздільні. Ми окреслили тим загальнонауковий підхід до світу. Людина – частина космосу, і психологічна достовірність (як відчуття цілої, повної панорами довкілля, де не бракує якихось принципових складників) є для неї індикатором реальности.

Окремі ж науки постають, коли ми з оцим світовідчуттям ‘наводимо різкість’ на різні царини природи. Це зводи правил, за якими вони живуть. Світобудова має багато рівнів і багато спектрів, і всюди свої закони. Певні науки описують видимий оку або ж приладові так званий ‘матеріяльний’ світ, проте наше відчуття психологічної достовірности вказує, що реальність на цьому не закінчується, навпаки – що далі туди, за обрій, то ширшою вона стає.

Удосконалюючись, ми входимо у той енергетичний безмір, вбираємо його, перетворюємо, і так трансформується наше тіло, що саме стає приладом для вивчення незнаних сфер буття. На певному етапі ми можемо брати його з собою за межі фізичного. Там, у тих краях, нам відкриваються нові науки й знання.

Єдина наука – це ми, наше єство, і ми, за великим рахунком, вчимося у самих себе. Світ – арена, де цей процес відбувається. Єдина наука – магія, філософія, осягнення – в істоті збігається з мистецтвом. Вона є кодом творчости. А різні науки то її проєкції у багатоманітних шарах буття, що допомагають нам вияснити суть.