Осяяння – вихідна точка

Можливо, вам доводилося читати різну релігійну літературу. В тім чи тім вигляді метою людською ця література вважає стан осяяння, ‘спасіння’, безгріховности, велемудрости, безсмертя, щастя й вічного життя.

А я кажу, що осяяння – це вихідна точка, робочий стан.

Трудно?

Але можливо.

Принижуючи себе, Богові не вгодиш. Від того, що ви себе гнобите, світ навколо не зробиться кращим. Пам’ятайте це. Ні ви, ні хтось поряд із вами не отримає таким чином ні прощення гріхів, ні осяяння, ні елементарного душевного ладу.

Осяяння – вихідна точка. Не туманна мета, а опора. Творчість – наше покликання – живиться світлом і вогнем того щоденного, всеохопного, безкінечного осяяння. А воно є результатом вашої праці над собою, вашої уваги до себе, вашої любови до себе і вашої мрії. Динаміка мрії й запалила той невмирущий вогонь.

Не безтілесні святі виливають на вас осяяння. Його викрешуєте ви, і ніхто більше. Підказки й керівництва у різних сакральних текстах нічого не варті без світла вашого розуміння, яким ви підтверджуєте їхню правду. Користь від напучень отримає лиш той, хто вже роздмухує власне полум’я. Холодний та мертвий їх не прийме.

Коли світло ваше вже рівно горить, то проповіді й слова відступають. Всі вони зрозумілі, прозорі й дають вам поле для самостійної дії. Там ви робите те, що хочете. І ваше бажання є світлом, свободою, раєм, потоком життя, що народжує нове світло, пробиває ходи у темряві й зводить житла для душ.