Психологія фана й психологія творця

Який прекрасний бог! Який чудовий його образ на цьому полотні. У цій скульптурі. Які надхненні гімни складено на його честь! Який він мудрий!

Ми насолодилися витвором мистецтва й переходимо до наступного.

І там знову захоплюємося й сплескуємо руками. Нові, вражаючі речі торкаються нашого серця.

Фан – щира людина. Але він не належить собі. Сказати докладно: щиро не належить собі.

Побажаймо йому наснаги на шляху, бо шлях попереду в нього довгий. І принаймні одну цінну якість, що йому знадобиться, він уже має – здатність захоплюватись. Най же ця якість ніколи його не покине, най він її не полишить десь, мов непотріб, зневірившись у житті. Багато чекає на нього випробувань!

Він має відкрити себе.

Захоплюватись, ділити радість існування із кимось або чимось уже свідомо. Творячи разом, а не розпливаючись у тому, чим захопився. Так світ стає багатшим, стає щасливішим.

Творець бачить поза формою. Для фана ж форма, яку він обрав – вікно у реальність. Телескоп, мікроскоп, прилад, що дозволяє йому відкривати незнане. Фанові треба подолати залежність од приладів і відчути увесь спектр того, що його захопило, просто так. Це буде звільненням. До того моменту він скидається на наркомана – відданого, але не вільного шанувальника краси. Раба краси. Проте краса не існує без свободи. І ми бачимо тут суперечність.

Не можна бути рабом краси, шановний фане, ви самі собі це придумали. Можна бути лише рабом обмежень. Рабом форми. Якщо копати глибше, то ви побачите, що ваша любов до певної форми є тільки звичка. А джерело краси – поза нею. Тому не робіть собі з форми олтар. Сприймайте її як друга, який допоміг вам пізнати щастя. Та сила, той дух, що не має кордонів, що явився вам завдяки цій окресленій формі, тече так само крізь вас. Не бийте нікому чолом, а просто подайте руку. Усе, що є, і сам всесвіт – то ваші друзі, й по всьому. Дружба є секретом свободи і творчости.