Будь у собі

Прожиття у світі власного життя – то найвище мистецтво. З нього походять усі окремі мистецтва, усі ремесла, усі науки. Я підкреслюю – власного життя. Не маминого, татового, друзяк-подруг, дітей чи казкових героїв. Вашого.

Я святобливо ставлюся до мистецтва.

Воно допомагає нам дізнатися, хто ми є такі. Справжнє мистецтво ніби віконце у ту реальність, яку ми хтіли б мати щоденно. І коли подивишся в те віконце, вдихнеш того повітря, всередині тебе щось ожива, і те щось починає втілюватись. Такою є магія мистецтва. Воно не диктує, не читає лекцій, не вчить правил, а чарівною паличкою торкається нашого серця.

Людське суспільство – недобудований дім. В ньому є діри й протяги, в багатьох місцях бракує даху чи ж підлоги, й ми ризикуємо гепнутися у підвал. Ми ще не досконалі, ми перехідна ланка до чогось довершеного, повного, стовідсотково дієвого, і тому маємо доглядати себе, не дозволяти недобудованій споруді тягнути нас у прірву. Суспільство смокче з людини соки. Людина працює на нього, але це слід робити з головою. Існує межа абсурду. Що це означає? Якщо наслідки ваших добрих справ обертаються для вас негараздами, а не припливом сил, очевидно, ви переступили поріг, за яким починається ‘вимивання’, розкрадання вашої енергії суспільством. Повертайтеся до себе з-за тої межі абсурду.

Людина обов’язково страждатиме, якщо вона не працює з собою. Недосконалий людський світ з’їдає особистість, кидається на її внутрішнє золото, хапає і, не можучи засвоїти, розсипає у багно. Натомість світ природи – світ цілісний і енергетично самодостатній – не віднімає наших надбань, а балансує й надає нам імпульс до подальшого зростання. Тож коли вас пограбували, ходіть до улюбленого місця, де тече річка або шелестить гай. Вони поможуть вам. Обміркувавши на самоті причину вашого лиха, ви знайдете ‘дірку’, крізь яку варвари дістали вас і закриєте її. Будьте в собі! Будьте повні! Будьте самостійні! У вас відбиратимуть, якщо ви самі не використовуєте власну силу. І не кричіть потім, мовляв, люди – вампіри. Ні! Це ж ви подарували їм свою плоть, свою кров. Без вас вони її не взяли б. Годі себе дурити.

Якщо ви маєте власну дорогу, ніхто вам не зашкодить. А дорога та в серці, в душі. Туди спрямовуйте власні зусилля, розбудовуйте себе. Станьте потужним сонцем. Те, чого ніколи не було, жде своєї появи у вашій особі. Звертаючись до себе, ви робите величезний подарунок усьому живому.