Бог

Де ж єдність? Ми говорили про дистанцію. Чи не робить вона нас на вік-віків одинокими? Для кого ми тоді співаємо? Кому потрібен наш танок життя?

Самота – це остання ілюзія, друже.

Ми повертаємося обличчям до самих себе, і наше ‘я’ зникає. Ми не можемо вже розрізнити його межі; натомість крізь себе, крізь те що в нас звучить і світиться повсякчас, ми бачимо міріяди предметів. Ми споглядаємо життя, залишаючись у самоті, не чекаючи від нього жалости й уваги, і саме це поєднує нас із ним. Ми раптом опиняємося у гущавині подій, серед вібруючих потоків часу, бачимо квіти думок і чуємо слова, які вимовляються самі собою – вічні, що, наче хвилі то здіймаються вгору, то лягають на дно серця.

І що залишається? Наше тіло. І ввірений нам шматочок буття навколо. Усе те, що ми відчуваємо, те, що в нас – крізь нас – відбувається, маємо сфокусувати у цьому маленькому клаптику світу, який контролюємо чи на який можемо вплинути – у власній оселі, у спілкуванні з людьми, на місці роботи, у справах, які вирішуєм – сфокусувати ніжно, так, щоб цей кришталево-крихкий світ не схитнувся, а розквітнув. Бути промінням, дощем, вітерцем для нього. Гармонією різноманітних сфер. І це – творчість.

Кажуть: Бог усюди. Так і є. В окремій людині і в спільноті. В дії і в мовчанні. Він є більш ніж ми можемо собі уявити. Індивідуальність, унікальність кожного явища, кожної душі – то спосіб його існування. Що ж він таке? Підключення до загального розуму всесвіту. Не того розуму, що креслить плани й складає формули, а далі вибудовує за ними суще, ні; у розумі всесвіту є заразом минуле, теперішнє і майбутнє, плани ж і формули то ілюстрація, розгортання імпульсу сили. Не існує тебе окремого. Все живе – єдине. Але дія твоя унікальна, тому що ти – втілення цілого світу у місці, яке ти сам обираєш. Сам, бо ти є свобода. Душа твоя – лінза, а фокус – дух. Збираючи всю енергію в цю незбагненну точку, ми творимо.

Бог – це творчість. Безкінечне розширення, безкінечний намір. Повернення й віддаляння. Вічне оновлення і впізнавання. Особа. Невловність. Незмірність. Проникність. Ствердження. Пристрасть. Увага. Любов. Прощення. Радість. Життя. Примирення. Вибух. Зоря. Ім’я та голос. Це наша власна природа. Заглиблюючись у свою неповторність, ми приходимо до чогось більшого, ніж наші уявлення про себе. Ми знаходимо єдність, і немає більше причин самоти і розпуки. Є тільки добра воля.