Всемогутні початківці

Свіжість буття заряджає нас силою, проте вона хутко зникає. В нашій голові зазвичай сидить поділ: ‘це я знаю, а цього не знаю’. Той поділ керує нами. Коли ми віримо, що знання наше більше, ніж незнання, то припиняємо рух до нового. Життя наше нагадує заяложену платівку, ситуації повторюються і – як казав Еклезіяст – ‘що було, те й буде’. Кінець.

Кінець?

Якщо ми дійсно так вирішили, то, безумовно, кінець. Поза всяким сумнівом. Як двічи по два – чотири.

І враз, як ми подумали це, то лишилися всякої сили. Засохлим листочком ми падаємо в небуття. До побачення, світе! Віднині – сон. Сон і мовчання. Нема куди йти, нема що робити. Людина, напоєна власним знанням, як отрутою, більше не дивиться, не співчуває, не промовляє. Вона – ніхто, хоча мислить про себе: ‘Я – все’.

Кожного дня, встаючи з ліжка, ви – нова людина. І ви бачите навколо себе новий всесвіт. Це не фіґуральний вислів, це правда. Новий день відкриває вам нову таємницю і, повіривши у себе, у свою здатність суцільно перетворитися, суцільно вислизнути з обіймів відомого, фатального, а отже мертвого, ви цю таємницю дістанете. І не тому, що вона є якимось призом за вашу зухвалість, а тому, що вона є вашою суттю.

Вона – це ви: невинний, без інформації, без упереджень, без заборон, без обмежень – чистий аркуш. Запах квітів долинає з вікна, вітер гайнув у піднебесся. Плай серед кущів веде вас у гори, далі ви спускаєтеся до озера й спостерігаєте диких качок. Небо змінює колір, ласкаве сонце підсвічує хмари й провіщає вечір. Ви сприймаєте світ заразом, без ‘але’ й питань, щомиті. Тому що ви початківець. Ви йдете від початку, від того, що не має ані назви, ані краю. Від того, що не вичерпується й ніколи не зміліє. І де б ви не були – у місті, переповненім юрмами й снуванням, у самоті узлісся, у трудних подорожах з товаришем задля невідкритих, але рідних серцю шляхів – ваше щастя початку перебуває з вами.

Ніхто не має стільки сили як початківець. Ви збільшуєте свою душу, а не суму знань – в тому й полягає життя людини. Не існує знання як такого, знання окремо від вас. А те, чим ви стали й чим стаєте щоденно – воно й є вашим скарбом, який, зодягнутий чи в слова, чи в фарби, музику, формули, просто рухи – ви віддаєте людям.

І чим ширша сфера вашої думки, вашого щастя і волі, тим величніший простір початку засягає око. Меблі усталених знань не захаращують вашу кімнату. Знання є живою енергією і світлом. Його неможливо підрахувати й обмежити. Те, що насправді знає ваш розум, одразу вливається в дію.

Ніщо не повторюється, але все вічне. Всемогутній, наївний, добрий, неспішний початківець – ви вже там, разом із ним.