Питання

Люди навколо, хоч бува й привітні, не можуть зрозуміти нас до кінця. Ми розділені незбагненними стінами, ми живемо поруч, але торкаємося одне одного якоюсь малою часточкою, не більше – ми величезні самотні світи, ріки устремлінь, що плинуть у невідомість. І тоді ми замислюємося: чи це назавжди? І чи є в тому сенс?

Є таке твердження: простір то гріх. Він несе порожнечу й холод. Збігайтесь до точки! Там – Бог. І там ви будете разом. Щільніш притуляйтесь одне до одного, вбивайте в собі бажання бігати й творити, смиряйтеся одне перед одним, без кінця вибачайтеся, терпіть задуху і тисняву – щойно тоді, розчавивши себе остаточно, ви знайдете щастя.

Мммм… А може навпаки – подарувати просторові тепло? Відштовхнутися від своєї точки (не кидаючи її, а тягнучи від неї живу ниточку) і полинути до людей, до зірок, до хвиль, до того, що здалеку виглядало порожнім, а по наближенню розквітає безліччю деталів і фарб?

Як зустрітися?

Тільки так – у спільному русі. Не сподіваючись на примару, а роблячи власну справу. Прислухаючись до себе і висловлюючи власні почуття. Тільки так вони матимуть змогу доторкнутися до почуттів инших. Втілення, а не змертвіння. Ось шлях свободи. Здобута свобода дасть людям пізнати одне одного. Наповнити все.

Спочатку ми знаємо мало. Колись людина знала тільки про Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн, що обертаються, окрім Землі, навколо Сонця. На цьому острівець так званого ‘ближнього космосу’ для неї закінчувався. Але тепер Соняшна система складається для нас із багатьох різних планет і безлічі малих небесних тіл, що декотрі з них – переважно це ядра комет – літають бозна-де і утворюють так звану хмару Оорта, гігантську сферу, про яку вчені твердять, що зовнішній її край відстоїть від Сонця аж на світловий рік. Ми охопили цей наш космічний будинок думкою, обжили його.

Із нічого виникає щось. Така сила знання, сила серця. Не ховатися і щезати, а розповсюджувати світло Бога. Хто такий Бог? Це господар нашої душі. Той, хто прибирає, чистить, лагодить, зігріває, унесмертельнює. І тоді ми перехрестимося душами у просторі. Инакшої зустрічи не існує. Простір – благо, бо він є і можливістю, і спільним домом. Лети! Лети, і ти надибаєш когось. Обов’язково. Невидимі мури, що розділяють нас – то просто незасвоєне поле. Будь собою, здійснюй себе – ти виробляєш сяйво, що спалює холод. Рухайтесь, люди! По траєкторіях тільки ваших, у власних душах. І, повністю спалахнувши, ви перетворите всесвіт. Я не жартую. Хтось там, з того боку, вам помагає. Ви пов’язані, ви працюєте разом, тільки не бачитесь поки що. Чому? Щоб побачитись вже у цілій своїй славі.