Звикай до помилок.
Це нормально. Це прекрасно. Помиляйся!
Еґо страшенно нервує, коли отримує удар в несподіване місце. Але як ‘удар’ цей вияв життя сприймає лише воно. Бо – несвобідне.
Коли щось вже трапилося, то треба взяти від нього все, що можна.
Беріть силу, а форми, що вам були дошкулили, розтануть самі.
Нема чогось ‘неправильного’ у житті. Є більш чи менш доречне в даній ситуації. Коли ви відкриваєте світ, уважно приймаючи його як є, то бачитимете доречне й недоречне, і жодних суперечностей не виникатиме.
Звідки походить недоречне? Відповідь на це питання в тому, що світ не є добудований, і один з його будівничих – ви. Ви учасник процесу гармонізації хаосу, що являє собою неусвідомлену, не зігріту любов’ю силу. Чи є безповоротна смерть, безповоротне страждання? Ні, немає.
Ви вільні прочитати це й погодитись чи не погодитись, але перевірити написане можете лише власним життям. Помилки – ваші помилки – саме ставлять перед вами питання, заохочують вас жити, а не вмирати, хай навіть ті помилки призвели до дуже тяжких – як чує ваша душа – наслідків. Додатковим руйнуванням – впадінням у розпач – ви нічого не зміните.
Коли помилку виправлено, її вже не існує.
Розумієте?