Всі ми учні й вчителі

Так казав мій учитель, добра людина. Всі ми учні й вчителі одне одного.

Немає якихось ‘спеціяльних’ вчителів. Тих, що показують по ТБ, або про яких ви читаєте у книжках – якби зустрілись вони вам на вулиці чи десь у полі, нічого про них не знаючи – ви відмітили б для себе, звернули б на них увагу? Подумайте.

Ви хочете якихось особливих ознак. Їх немає. Особливі ознаки вигадуються як реклама.

‘Велика людина є великою і без видатних ознак’, – каже китайське прислів’я.

Рекламується той, кому щось потрібно. Дійсний учитель не рекламує вчення. Він сам є вченням. Справжній учень може розгледіти це. Учень-‘турист’ пройде мимо й не завважить вчителя. Йому потрібні враження, а не істина.

Коли впадуть усі умовності, увесь фальш межи людьми, вони стануть і учнями, і вчителями рівночасно.

Уявіть собі, яку підтримку тоді матиме кожен від свого оточення!

Незрадлива сила суспільства і є тим ґрунтом, на якому зросте ваша справжня унікальність. Якщо ж суспільство підле, брехливе, непевне, мізерне у своїх воліннях, бо такою є більшість його членів, людині, яка хоче висловитися, залишається йти до природи і там об’являти свої таємниці. Так зробив, наприклад, Тао Юаньмінґ, що покинув суєту столиці і ‘повернувся до садів і полів’. З часом до таких усамітнених мудреців приходять шукачі – ті, кому потрібно щось більше, аніж тісне і безбарвне існування. І ланцюжок ‘вчитель-учень’ поновлюється. З таких ланцюжків відтворюється громада й саме життя.

Учителі працюють на землі, не вирізняючись із загалу, і множать та пестять красу – кожен по-своєму. Учні – щирі діти – розпізнають учителів так само, як квітка знаходить сонце. Ти учень? Отож для когось ти можеш бути вчителем, бо знаєш, як передається істина; знаєш, що істина це рух, який ти містиш у притаманний тобі спосіб. Ти вчитель? Знання, що ти його розгортаєш перед иншим, скаже, куди тобі рухатися далі й чиїм учнем ти міг би стати. Все є пов’язане.

Змінюються епохи, за проваллями занепаду слідують хвилі злету, і колись прийде час повної людської пам’яти, що не дозволить уже народам поринати в зло, руйнування, смерть. У тому й сенс навчання, передачі скарбів душі від генерації до генерації. Сенс у тому, щоб навчитися. Навчитися і бути.