Сморід розповсюджувався по підвалу. Горіли, блимаючи, свічки.
Проникливі голоси співали у напівтемряві про безнадію і сумну любов. Обличчя містично-тьмяно світилися, звернені до потойбічної сили абсурду, що править закинутим у безвість світом.
Минає день, другий, місяць, рік. І вже не так надхненно співається про власну слабість і залежність. І вже підвал не такий містичний. Зрештою – це просто смердючий підвал.
І спів заникає.
То ще не спів. То – віддзеркалення плоті, що сидить у підвалі. Митцям-декадентам рано чи пізно набридне там бути. Рано чи пізно життя поставить їм на плечі голову, а у груди вкладе серце. Бо серце раніше лежало десь у кутку; голова ж була тріснутим горщиком для хирявих квітів.
З підземного царства Аїду, висунувши голову у люк, трохи звикнувши до яскравого сонця, вони вилізуть на поверхню землі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
