Танець

Розгортаймо партитуру, ставмо на пюпітр.

Партитура то ваш розум; пюпітр – тіло, божий промінь.

Хто диригує?

Пані Творчість – гармонія сили.

Хто грає?

Звуки тиші усіх речей. Звуки, що виходять із тиші.

Всі ноти світу перед вами. Читай, співай і танцюй!

Танець.

Раптом усе в вас втрачає вагу. Починає рухатися всередині вас – наче смерч – вихор із світла (а може – сніжинок? а може – дивовижного листя? зірок?). Це ожилі ноти вашого ‘я’, зчитані ним із космосу.

Нерви, нерви. Заспокойте нерви. Станьте обома ногами твердо на землю. То – підготовка до танцю. Ви думали, дерева не танцюють? Овва!

Чого ж ти нудьгуєш? Що із тобою, друже? Ти боїшся не втрапити в тон, пропустити найважливіше? Знову боїшся ‘відстати від плину життя’? Думаєш: поки ти тут танцюєш, без тебе станеться щось важливе, і ти ніколи не будеш до нього долучений? Ні!

Ти ще не збагнув, я бачу, що Танець – той цвях, навколо якого все крутиться. Нічого важливого поза танцем не стається і статися не може. Усе, усе притягується, долучається до танцю. Усе пов’язане з ним. Усе слухає його. Усе дивиться на нього. Усе танцює з ним.

Ви – магнет, коли танцюєте. Магнет душі. Ставайте до танцю, запрошуйте один одного. І хай морок у кутку каже: ‘Бу-бу-бу’. Каже, поки не розсіється. І ви побачите, що немає нічого, що не було б долучене до вашого танцю. Навіть математика – найточніша з наук – виявляється хвилею музики, що проривається у ваш мозок рікою-сяйвом, підхоплює вас і мчить до зірок. Вона – жива! Вона – поезія! У танці стрічаються цифра і слово.

Тож заспокойся. Немає нічого вищого за безконечний танець. Оскільки він безконечний, немає нічого, що б не звершилося у ньому. Тому не бійся чогось не встигнути, не зробити.

Ніщо тобі не завадить. Ти вже у країні вічности. На батьківщині.

Роби що хочеш.

Те, що ти зробиш, буде прекрасним.