Стоп машина!

І колись це станеться. Може, навіть завтра або через секунду.

Обтруситься ваша внутрішня істота від зайвого, що налипло на неї протягом років.

Розкриються очі і побачать сяйво з усіх предметів.

Прокинуться вуха і почують дивну мелодію світу, зіткану із неповторних звуків.

Розквітне розум, неначе ружа, і запах її відчує серце ваше, вільне однині від дрібних і набридливих, одноманітних думок.

І автомат, яким було ваше тіло, раптом стане живим, стане місцем сили, що котиться, котиться хвиля за хвилею яко море пронизане світлом, і не буде межі, не буде краю тій силі бо ллятиметься вона з витоку невичерпного – джерела джерел.

Таке усвідомлення робить нас напрочуд уважними. Ми розглядаємось навколо й розуміємо невимовне чудо існування. Ми раптом бачимо, що ніж у спину, нагле нещастя, отрута від людей чи обставин – ніщо поряд з тією Несподіванкою, яка міститься всюди. Мов блискавка, в будь-якій точці вдарить у тьму осяяння.

Це пазли? Пазли. Ні, це не пазли. Це необхідність? Так, і водночас ні. Логіка не пояснить свободу. Бо вона сама похідна від факту свободи.

Ну, вітаю вас! Ви вже дома. Ще якісь годинники, якісь триби крутяться в вас за інерцією. Буде ще певний проміжок діл безглуздих. Але все це уже на ширшому тлі – на полігоні світла, куди ви сягаєте оком і знаєте: добрі руки підтримають вас, голос ваш не волання в пустелі, а сила ваша більша за сто тисяч сонць. Тож ви стаєте дуже стриманим і обережним. Не розплавте вогнем, не вбийте поглядом, не втопіть у безкраю ніщо живе!

Це станеться. Вас підхопить політ, і ви ні трохи не здивуєтесь. Ви будете готові.