Спасти свою душу

– Спасти свою душу – еґоїстичне бажання. Я вважаю, що кинувши світ, який гине, а сама сховавшись десь у небі, ‘врятувавши’ таким чином свою душу, людина проявляє слабкодухість. Вона попросту боягуз. А може її сила – те, чого бракувало світові для спасіння? Тож іди у світ і загинь або спасися разом з ним! Оце достойно.

– Що ми рятуємо, коли спасаємо власну душу? Наші бажання, звички, страхи – що? Чи не є так, що ми рятуємо власне зерно, у якому міститься майбутнє, і занедбавши його, ми згубимо все?

– Дуже тонке й делікатне питання. Вимога рятувати душу не на порожньому місці виникла. Я кажу про втечу від світу, про усування контактів із ним. Це різні речі.

– Отже треба розрізняти зерно і…

– Зерно і пори душі, крізь які те зерно саме й живиться. Зацементувавши ті пори, ми аж ніяк не врятуємось, а помремо.

– З одного боку, ми маємо те зерно годувати. А з иншого – зробити так, щоби зло його не дістало. Важкенька задача.

– Закандзюбиста.

– Буцімто ми хочемо легеньких задач! Ми ж амбітні?

– Так, амбітні.

– Чи ні?

– Не знаю. Це неважливо.

– Головне – взнати, як воно є. Так?

– Навіщо?

– Коли знаєш, не треба більш метушитися.

– Ми еґоїсти чи ні?

– Треба взнати.

– Що є спасіння?

– Відсутність муки.

– Тож еґоїзм?

– Відсутність поділу, в тому числі й еґоїзму.

– Зняття боротьби.

– Ненасильство.

– Зерно виростає із себе.

– Куди й навіщо воно виростає?

– Із себе і в себе. Тоді нема перепон.

– Навіщо?

– Там безкінечний ресурс. Питання ‘навіщо?’ знімається.

– Слав Бога і тоді спасешся.

– Навіщо славити Бога (вічне життя, космічний розум чи як ще його назвати)?

– Славлення Бога – то просто його усвідомлення. І самоусвідомлення Бога крізь нас. То життя.

– У славленні Бога немає нічого помпезного, удаваного. Слава – природний прояв життя. Світло, чистота, щирість, сила, м’якість, сон, любов. Недосяжність для злого. Зло по дорозі до слави перетворюється на добро.

– Відкривається.

– Відкривається.

– І припиняє бути злом.

– Зла не існує.

– Не існує.

– Не існує по суті.

– Не існує в правді.

– Не існує в славі.

– Зло – нерозкрите добро.

– Душа не зла.

– Як спасти душу?

– Не відкидати світ.

– Не відкидати світ і не належати злому.

– Тоді світ спасеться через душу.

– Тоді й душа спасеться.