Присвята і жертва

Невміння й непевність присвятіть Богові. Несправджені бажання офіруйте йому ж. Цілковите життя навколо, таке як воно є, з усіма його лихами піднесіть творцеві: прийми!

Жертва – іти у світ, де панує нерозуміння, щоб наблизити час, коли люди зрозуміють, що ви їм несете.

Загалом, про жертву не говорять. Жертва – щось таємне, сховане в серці. Ми до кінця не знаємо, навіщо ми тут. Злий Бог послав нас на страждання? Ми – страдники всесвітнього безглуздя, приречені решетом вичерпувати море? Ні, наша власна воля скерувала нас саме в такі обставини. Воля до творчости.

Ніцше казав про волю до влади. Але це лише зовнішнє, еґоїстичне розуміння волі. Воля до творчости – от причина нашого тут життя. Воля до творчости як вияв свободи духу. І заради цього – заради цієї свободи – ми маємо зберегти себе. А єдиний спосіб зберегти себе – віддатися усуціль життю. Це й називається жертвою. Віддатися волі Божій, тао, землі й небу.

Віддатися свідомо, йдучи до своєї мети. Мета в прат’єкабудди зрозуміла: це спасіння всіх істот. Усього сущого. Ви бачите, що єдині з ним, що немає меж, які б затьмарювали, відділяли вас від навколишнього. І ви не хапаєтеся за якусь одну річ – ви вже маєте довір’я і любов кождої речи. Оце володіння – якщо існує в принципі на світі володіння – і є справжнім, повним та остаточним.  І все, що ви маєте, усю любов (енергію чистого світла – чуєте її?) ви віддаєте знов першопочаткові, отому незбагненному ‘всьому’, яке ви представляєте і яким самі є на ввіреній вам ділянці буття.

Через вас говорить всесвіт. Це жертва. І жертва є даром. Зрештою, й сама творчість, про яку написано цю книжку, не що инше як жертва всього нашого єства життю. Є в неї й ще одне ймення – добро.

Добром життя тримається.

Добро й тепло є центром.

Коли ми присвячуємо себе великому й безконечному – в тому числі й собі самим – наше життя набуває сенсу. Воно стає безсмертним. Ось одкровення, яке ви маєте знати про присвяту і жертву.