Карми боятися – в світі не жити

Світ – то прекрасна річ, хіба ні? Або ви иншої думки?

Ви чухаєте потилицю, бо не все вам до вподоби на цьому світі. Наприклад, негаразди, біль, сумнів, залежність од чудернацьких, непередбачуваних подій навколишнього життя. Або смерть. Навіщо вона існує? Все це неабияк може турбувати. Може навіть відібрати спокій та сон. І все ж…

Належить розрішитися й ствердитися у своєму корінні. Так каже Христос в одному з апокрифів (‘Євангелії од Марії’). Дуже мудро. Инакше, як у власному корінні, нам розрішитися не можна. В жадній ілюзії, в жадній уявній реальності. Ви плачете? Ви собі страшенно нецікаві? Стривайте, ви ж себе ще не знаєте!

Ви вносите себе у навколишню дійсність як пробний заряд (у фізиці так – пробним електричним зарядом – вивчають властивості електричного поля) – і дивитеся, що з того вийде. Які ви побачите краєвиди? Які обличчя? Які вчинки людей визве ваша поява? Що ви самі робитимете з тим ожилим середовищем? Ожилим завдяки вам, вашій присутності. Ви із простором навколо вас – єдине ціле. Що ж вас поєднує? Дух. Дух, який тільки й може втілитися, що через дію.

Я пишу ці рядки навесні, коли грається вітер хмарами і розквітають дерева. Весна кожен раз нова. Кожен раз я бачу негасимі обрії життя, про які раніш не думав – не гадав. І саме бачення їх замикає ніби електричну дугу між мною і світом. Я зачинаю наповнюватись. Так енергія далекого обрію, сконцентрована в мені, виливається будівничою силою крізь рух і перетворює простір.

В тому наша карма, тобто призначення. Карма не кара, хоча нашою мовою ці слова звучать подібно. Отже, не треба її уникати – її слід наповнювати собою. Просто не кидайтесь одразу на все. Беріть лишень той шматочок життя, який ладні у цей момент наповнити. Не будьте жадібні. Тоді ви побачите, що карма не хижий вовк, що чатує на вас за рогом. Це те у світі, що вам належить зробити. А от як ви його бачите – то вже инша справа.

Якщо концентруватися на формі (‘тяжке’, ‘сіре’, ‘похмуре’, ‘безрадісне’), ви ніколи не вийдете з тої тюрми. Ви зостанетеся у полоні форми. Люди, що так бачать світ і не хочуть страждати, кажуть, що треба відмовитись од життя. Не брати участь у ‘карнавалі абсурду’. Не ‘танцювати танок смерти’. Не ‘вбивати’ і не ‘бути вбитим’. Сидіти тихо, зануреними у себе. Будь-який збій виправляти посиленою медитацією. Але це мара. Просто іще одне уявлення розуму.

Ніхто вам не забороняє жити. Заборона – обмеженість, а отже неволя. Ми з’явилися тут не задля неволі. Важливо взнати свій напрямок – ми медитуємо саме тому. А що таке напрямок? Це ваш промінь світла, що, розширюючись, відкриває нове й нове. Пізнавши себе, ви зрозумієте, куди вам прямувати. Відтак карма буде не загрозою, а сходами – і то все більш легкими – до того стану, коли ніщо у світі вас не потривожить, а ви однією своєю присутністю нестимете мир.

Жити. Ось це й означає жити.

Коли щезає страх, починається справжнє життя.