Дружба

Все, що ви шукаєте в инших людей, ви маєте самі. У чому ж тоді сенс спілкування? – запитаєте ви. Ні в чому. Зостається тільки одна річ, що не залежить від зиску, розрахунку, власної неповноти й спраги – любов. Ці речі її не породжують, бо вона існувала від початку. І саме вона дозволяє вам поглянути на того, хто поруч, як на своє власне ‘я’. Друг – то ще одне ваше ‘я’, та й по всьому. Не більше й не менше. Тому вам болить, коли боляче йому, тому ви радієте, коли в його серці квітне радість.

Друг завжди співвідносить себе із вами. Ви живете в ньому, а він – у вас, навіть коли ви не бачитесь і не спілкуєтесь роками. Друг, навіть якщо його немає вже на цьому світі, присутній в одному з вами просторі, і пояснити це звичайним, лінійним мисленням неможливо. Справа в тім, що дружба є одним з найбільших таїнств буття. Любов у чистому, ‘есенційному’ вигляді – то дружба.

Кохання – то ваше індивідуальне почуття, через вас таким чином говорить Бог, і ви не маєте на когось оглядатися. Дружба – то упізнавання себе в иншому. Ви не оглядаєтесь, а вглядаєтесь у друга. В тому різниця. Вам не потрібно себе ‘підтягувати’ до якогось стандарту, бо коли ви знайшли друга, стандартів не існує. Поміркуйте над цим. Тут велика тайна. Якщо кохання навчає вас бути самостійним, то дружба учить віддаватися людям, не втрачаючи самостійности. Це як дві сходинки до повноти. Через кохання ви розумієте власну унікальність, через дружбу осягаєте світ. Баланс, сила і точність життя. І неозоре майбутнє для всіх. Усе це можливо тому, що існує дружба.